Справа № 819/1035/13-a
"29" квітня 2013 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Найко Н.І.,
представника позивача - Авдєєнка В. В.,
представника відповідача - Данилевич А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2013 року у ВП №37303533, винесеної на виконання постанови державного виконавця №35612138 від 20.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпо" (далі - позивач, ТОВ "Альпо") з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - відповідач, Другий ВДВС ТМУЮ) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2013 року у ВП №37303533.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, посилаючись на положення частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові, - вважає, що виконавчий збір, який не було стягнуто до скасування судового рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа, також не підлягає стягненню. Тому, зважаючи на те, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2013 року у справі №2-8307 між сторонами (ОСОБА_3 та ТОВ "Альпо") судом було затверджено мирову угоду, то, на думку позивача, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2010 року у вищезазначеній справі, на виконання якого було відкрито виконавче провадження №35612138 втратило свою чинність. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана ним в судовому порядку постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2013 року у ВП №37303533 (за постановою державного виконавця №35612138 від 20.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору) - була прийнята без встановлених законом підстав.
В судовому засіданні, яке відбулось 29.04.2013 року, представник позивача позов підтримав, надавав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - головний державний виконавець, позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення проти позову, надала пояснення, аналогічні викладеним у цих запереченнях, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх безпідставність.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
На виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження ВП №35612138, яке здійснювалось за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №2-8307 від 30.07.2010 року, виданого на виконання рішення цього ж суду від 10.12.2009 року, відповідно до якого із Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" підлягало стягненню в користь ОСОБА_3: боргу у сумі 1739100,00 грн., сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. та судового збору в сумі 1700 грн.
У ході розгляду даної справи встановлено, що 10.12.2012 року державним виконавцем Другого ВДВС ТМУЮ винесено постанову про відкриття вищезазначеного виконавчого провадження №35612138. При цьому, даною постановою було встановлено термін для її самостійного виконання боржником - до 16.12.2012 року.
Вищезазначена постанова про відкриття виконавчого провадження №35612138 була надіслана позивачу згідно супровідного листа за вих.№19/98948/09 від 10.12.2012 року та отримана ним 12.12.2012 року, про свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Вподальшому, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Альпо" в добровільному порядку зазначеної постанови, 20.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 174092,00 грн.
Вказана постанова отримана позивачем 24.12.2012 року, що підтверджується наявною у справі копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
17.01.2013 року на адресу Другого ВДВС ТМУЮ надійшла заява стягувача у вказаному вище виконавчому провадженні - ОСОБА_3, в якій заявник просив Другий ВДВС ТМУЮ передати на затвердження до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області мирову угоду (про зміну порядку виконання рішення від 10.12.2009 року), укладену з боржником - ТОВ "Альпо", посилаючись на відмову суду в затвердженні такої мирової угоди за його безпосередньою заявою.
Вподальшому, за заявою Другого ВДВС ТМУЮ від 29.01.2013 року за вих. №19/2418/09, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2013 року (справа №607/234/13-ц) між ОСОБА_3 та ТОВ "Альпо" було затверджено мирову угоду, за умовами якої позивач та відповідач погодились змінити порядок виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2009 року у справі №2-8307/2009. Відповідно до вищезазначеної ухвали - затверджена нею мирова угода має силу виконавчого документа.
29.03.2013 року, після надходження вищезазначеної ухвали до Другого ВДВС ТМУЮ, державним виконавцем у відповідності до п.2 ч.1 ст. 49, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №35612138.
Після чого, 01.04.2013 року державним виконавцем Другого ВДВС ТМУЮ винесено постанову про відкриття нового виконавчого провадження №37303533 - за вказаною вище постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.12.2012 року у ВП №35612138.
Вподальшому, вважаючи вищезазначену постанову такою, що винесена без встановлених на те законом підстав, позивач оскаржив її в судовому порядку, звернувшись до суду із даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Альпо» - є необґрунтованими та задоволенню - не підлягають, з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи справу, враховуючи суб'єктний склад сторін у даному спорі, суд звертає увагу на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та, зокрема, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження №35612138 від 10.12.2012 року (за виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №2-8307 від 30.07.2010 року, виданого за рішенням від 10.12.2009 року), із зазначенням в ній строку для добровільного виконання її боржником, - була надіслана на адресу ТОВ «Альпо» рекомендованою кореспонденцією та відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення отримана позивачем 12.12.2012 року.
Однак, до встановленого у вищезазначеній постанові строку - 16.12.2012 року, - ТОВ «Альпо» в добровільному порядку рішення суду - не виконало.
Вищезазначені обставини визнані сторонами під час розгляду даної справи.
Частиною 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, після закінчення встановленого частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку для самостійного виконання рішення, який державним виконавцем позивачу у даній справі був наданий до 16.12.2012 року, як боржнику у виконавчому провадженні №35612138, та за відсутності документального підтвердження виконання ТОВ «Альпо» рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №2-8307 - державним виконавцем розпочато примусове виконання даного рішення суду, і 20.12.2012 року винесено постанову про стягнення з боржника (ТОВ «Альпо») виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом, що становить 174092,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що вказана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.12.2012 року (яка, як зазначалось вище, була винесена у ході здійснення виконавчого провадження №35612138), після тримання її позивачем 24.12.2012 року, у встановленому законом порядку в десятиденний строк до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, - не оскаржувалась. Неоскарженою вказана постанова є і на даний час.
Вищезазначені обставини у ході розгляду даної справи - також визнані обома сторонами.
Як встановлено у ході розгляду даної справи та не заперечувалось представниками обох сторін, мирова угода, за умовами якої ОСОБА_3 та ТОВ "Альпо" погодились змінити порядок виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2009 року у справі №2-8307/2009, - була затверджена ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2013 року (справа №607/234/13-ц), після звернення Другого ВДВС ТМУЮ від 29.01.2013 року за вих. №19/2418/09 з відповідною заявою.
При цьому, вищезазначена мирова угода, затверджена ухвалою суду, - має силу виконавчого документа.
29.03.2013 року державним виконавцем Другого ВДВС ТМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №35612138.
Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено виключні випадки закінчення виконавчого провадження, за наявності яких державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Даний перелік підстав, за яких державний виконавець вправі закінчити виконавче провадження, - є вичерпним і розширеному тлумаченню - не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як видно із постанови державного виконавця Другого ВДВС ТМУЮ від 29.03.2013 року про закінчення виконавчого провадження №35612138, підставою для винесення визначено, зокрема, пункт 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
Що ж стосується правомірності винесення вподальшому оскаржуваної позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження №37303533 від 01.04.2013 року, суд зазначає наступне.
Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 вказаної статті, серед інших відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Тобто, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору - є окремим виконавчим документом, на який поширюються правила прийняття виконавчих документів до виконання та правила вчинення за ним відповідних виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та прийняття відповідних рішень у випадках, передбачених цим законом.
Так, у відповідності до положень частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до п.3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), - у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
Таким чином, винесення 01.04.2013 року державним виконавцем Другого ВДВС ТМУЮ постанови про відкриття нового виконавчого провадження №37303533 за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 20.12.2012 року, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №35612138, - було здійснено на виконання вимог положень частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції №512/5.
Розглядаючи дану справу, суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із даним позовом ТОВ "Альпо" посилається на положення частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", вважаючи, що виконавчий збір, який не було стягнуто до скасування судового рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа, також не підлягає стягненню.
Однак, такі посилання позивача суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Разом з тим, як встановлено в ході розгляду даної справи та було зазначено вище, - виконавче провадження №35612138 - було закінчене у відповідності до постанови державного виконавця Другого ВДВС ТМУЮ від 29.03.2013 року, винесеної на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у зв'язку із затвердженням мирової угоди між стягувачем та боржником ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.02.2013 року. При цьому, вказана постанова про закінчення виконавчого провадження №35612138 вподальшому - не оскаржувалась.
Тобто, в даному випадку виконавче провадження закінчено у зв'язку з визнанням судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання, а не у зв'язку із скасуванням рішення, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа.
Більше того, безпосередньо саме рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.09.2009 року, на виконання якого здійснювалось виконавче провадження№35612138, - є чинним, та не скасованим у встановленому законом порядку. Водночас, винесення судом відповідної ухвали свідчить лише про те, що затвердження мирової угоди має наслідком лише зміну порядку виконання чинного судового рішення, а не його скасування чи втрати ним чинності.
З огляду на зазначене, підстави для застосування до даних правовідносин вимог частини 6 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", на яку в обґрунтування заявлених ним позовних вимог посилається ТОВ "Альпо", - відсутні.
В той же час, оскільки виконавче провадження №35612138 (за наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області) було закінчене саме з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону (пункт 2 частини 1), - то суд приходить до переконання, що прийняття державним виконавцем оскаржуваної ТОВ "Альпо" постанови про відкриття виконавчого провадження №37303533 за постановою про стягнення виконавчого збору, яка є окремим виконавчим документом та за якою виконавчий збір не було стягнуто до закінчення відповідного виконавчого провадження, - відповідає вимогам чинного законодавства та свідчить про підставність врахування при її прийнятті вимог частини 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Інших підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2013 року у ВП №37303533, окрім зазначених в позові, позивачем - не наведено.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та заперечення відповідача проти позову, суд приходить до висновку, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем як суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2013 року у ВП №37303533, винесеної на виконання постанови державного виконавця №35612138 від 20.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору, на відповідність критеріям та вимогам, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень - суд встановив, що вищезазначена постанова - відповідає вимогам чинного законодавства, і під час розгляду справи відповідач, враховуючи покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішення, довів, що прийняття оскаржуваної ТОВ "Альпо" постанови відбулось на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги її скасування за наведених у позовній заяві посилань, - є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.
Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альпо", з підстав, що викладені вище.
Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпо" - відмовити.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова в повному обсязі складена 07.05.2013 року/.
Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В. Л.