19 квітня 2013 р.Справа № 2-а-555/11/1512
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Сватаненко Віктор Іванович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Київського районного суду від 15 березня 2011 року в в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 р. відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період.
В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році І категорії та інвалідом ІІ групи, і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідач виплачує їй вказану допомогу у значно меншому розмірі.
Постановою Київського районного суду від 15 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково; визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_2; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат; в задоволені інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апелянта в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році І категорії та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 березня 2005 року.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги.
Відповідно до п.30 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2007 рік було зупинено.
Проте Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст.48 вищевказаного Закону на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги передбачене ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п.п. 11 п.28 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2008 рік було також зупинено.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10рп/08 визнані такими, не відповідають Конституції України, вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджет раїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо припинення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосовно виплати щорічної допомоги в розмірах, передбачених цією статтею.
Відповідачем незважаючи на викладені обставини в 2010 року проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - 100 гривень.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім цього відповідно до ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати вищезазначеної щорічної допомоги на 2010 рік не було зупинено положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Таким чином, не застосовуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» при розрахунку суми допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу, відповідач фактично звузив гарантовані права та пільги для учасників ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС ІІ категорії, що суперечить нормам Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду від 15 березня 2011 року в в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Єщенко О.В.
суддя Димерлій О.О.
суддя Зуєва Л.Є.