Справа № 234/2906/13-ц
Провадження № 2/234/1517/13
24 квітня 2013 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Сухоручко Ю.О.,
при секретарі - Ксєнофонтові Д.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Станкомаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку, та моральної шкоди, -
12.03.2013 року позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкомаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі -3658,22 грн., середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку, та моральної шкоди у розмірі 2000 грн. Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 21.11.2011 р. по 28.12.2012 р. вона працювала у відповідача прибиральницею. При звільненні розрахунок з нею не було проведено . На її неодноразові вимоги відповідач не реагував та не сплачував заборгованість по заробітній платі. У зв»язку з чим вона переживала, зверталася до правової допомоги. Все це потребувало додаткових зусиль для організації її життя.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що заборгованість по заробітній платі її було надіслано поштовим переводом, який вона отримала - 17.04.2013р., тобто на теперішній час заборгованість по заробітній платі відсутня. Але наполягала на стягненні середнього заробітку за період з 01.01.2013 р. по 17.04.2013р., оскільки осатаній робочий день у неї був - 31.01.2013 р., а заборгованість її було сплачено -17.04.2013 р., та стягнення моральної шкоди у розмірі - 2000 грн.
Представник відповідача - ОСОБА_2, яка діяла на підставі доручення
(а.с.20) у судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що середньоденна заробітна плата позивачки складає - 36, 97 грн. кількість днів прострочення виплати складає -74 днів, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку складає -2735,78 грн. Дану суму вона визнає. Але в задоволенні моральної шкоди просила суд відмовити, оскільки позивачка його не обґрунтувала та не довела.
Суд, вислухавши думку сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що 21.11.2011року позивачка була прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Станкомаш» на посаду прибиральниці, про що свідчить запис у трудовій книжці, 31.12.2012р. позивачка була звільнена (а.с.4).
У судовому засіданні позивачка пояснила, що 17.04.2013 р. її було сплачено заборгованість по заробітній платі, про цей факт не заперечувала у судовому засіданні представник відповідача.
Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені, не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до довідки ТОВ « Станкомаш» від 24.04.2013 р. середньоденна заробітна плата позивачки складає - 36,97 грн., цей розмір позивачка не оспорювала.
Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу , при відсутності спору про їх розмір, установа, підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середньоденна заробітна плата позивачки на підприємстві складає 36,97 грн.,
кількість робочих днів затримки у виплаті заробітної плати позивачка, з 01.01.2013 року по 17.04.2013р. складає 74 дня, тобто середній заробіток за час затримки складає -2735,78 грн. ( 36,97 грн. х 74 дні)
Відповідно до ст. 237- 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З матеріалів справи встановлено, що позивачку було звільнено 31.01.2013р., а виплату заборгованості по заробітній платі, було проведено лише 17.04.2013 р.,а тому порушення прав позивачки завдавало їй моральних страждань, оскільки на протязі більш ніж трьох місяців позивачка страждала, нервувала ся.
Згідно п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує тривалість та характер душевних страждань, яких зазнала позивачка в зв'язку з невиплатою заробітної плати , суттєвість змін в організації життя позивачки, та виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості оцінює моральні страждання позивачки в 200 грн.
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Керуючись ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,60, 212- 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкомаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку, та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкомаш», юридична адреса: Донецька область м. Краматорськ, вул. Орджоникидзе, 10 А , р/р 2600038833602 в АБ «Енергобанк» МФО 300272 Код ЄДРПОУ 35443422, ІНН 354434205154 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати у розмірі -2735, 78 грн. (дві тисячі сімсот тридцять п»ять грн..78 коп.), моральну шкоду у розмірі 200 грн. (двісті грн.)
В решті позову відмовити.
Стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкомаш» судовий збір в сумі 229,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Краматорського міського суду Сухоручко Ю.О.
Донецької області