19 квітня 2013 р.Справа № 2-а-100/10/1414
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Безпрозванний В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Зуєвої Л.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості і компенсацій за затримку щорічних виплат на оздоровлення, -
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2010 р.р. відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначила, що вона є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має статус громадянина евакуйованого із зони відчуження у 1986 році у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, але відповідач виплачує їй вказану допомогу у значно меншому розмірі.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2010 року адміністративний позов задоволений частково; визнано неправомірними рішення відповідача щодо розміру соціальних виплат на оздоровлення ОСОБА_2 за 2008, 2009 та 2010 роки; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 розмір соціальних виплат на оздоровлення за 2008-2010 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Департамент праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просила скасувати оскаржену постанову та задовольнити її позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апелянтів в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягаюь задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянкою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 08 квітня 1993 року.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги.
Відповідно до п.30 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2007 рік було зупинено.
Проте Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст.48 вищевказаного Закону на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги передбачене ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п.п. 11 п.28 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2008 рік було також зупинено.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10рп/08 визнані такими, не відповідають Конституції України, вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджет раїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо припинення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосовно виплати щорічної допомоги в розмірах, передбачених цією статтею.
Відповідачем незважаючи на викладені обставини в 2010 році проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - 75 гривень.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім цього відповідно до ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати вищезазначеної щорічної допомоги на 2010 рік не було зупинено положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Таким чином, не застосовуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» при розрахунку суми допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу, відповідач фактично звузив гарантовані права та пільги для осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, що суперечить нормам Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Як встановлено матеріалами справи, 23 вересня 2009 року позивач звернулася до Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості і компенсацій за затримку щорічних виплат на оздоровлення.
Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинної на час звернення позивача до суду), - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду с підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з судом першої, щодо задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 розмір соціальних виплат на оздоровлення за 2008-2010 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департамента праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості і компенсацій за затримку щорічних виплат на оздоровлення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О. суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.