36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.04.2013 Справа № 917/443/13-г
м. Полтава
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", вул. Лисенко, 96, м. Полтава, 36017
до Закритого акціонерного товариства "Антукліта", вул. Молінес, 17, м. Вільнюс, Литовська Республіка, LT-6100
про стягнення 9870,00 Євро
Суддя Пушко І.І.
Представники:
Від позивача: Пістряк М.С., довіреність від 15.03.2013 року;
Від відповідача: не з'явився.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" від 03.07.2012 року судові документи складаються державною мовою.
За таких обставин, рішення по справі складено українською мовою.
Суть справи. Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 9870,00 Євро заборгованості за переданий товар згідно укладеного між сторонами договору № к12-057 від 11.09.2012 року.
Розділом 9 (п. 9.1.) Договору № к12-057 від 11.09.2012 року встановлено, що всі розбіжності, які мають відношення до контракту, повинні бути вирішені згідно правил в господарському суді Полтавської області.
Згідно Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифіковано Постановою Верховної Ради України N 3737-XII від 17.12.93, Дата набуття чинності для України 20.11.1994) передбачено, що суди Договірних Сторін розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін.
Можливість застосування договірної підсудності передбачено ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року. Згідно п.п. 1 п. 1 вказаної статті закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього закону.
Згідно п. 1 Роз'яснення Вищого Господарського Суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 року (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" - якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).
Таким чином, приймаючи до уваги правовий статус відповідача як іноземного суб'єкта господарювання, а також той факт, що сторони по справі передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом господарському суду Полтавської області, спір підлягає вирішенню в господарському суді Полтавської області з урахуванням вимог розділу III ГПК України.
У відповідності до ч.1,2 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
За абз. 2 п.3.1 Роз'яснення Вищого Господарського Суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій", у разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві. За цими правилами права і обов'язки сторін щодо угоди визначаються за законодавством місця укладення. Договір між сторонами укладався в м. Полтава (Україна), таким чином, до правовідносин між сторонами застосовується українське законодавство.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних обов'язків: не було оплачено переданого у власність товару.
Відповідач в засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних доказів чи будь-яких заперечень щодо заявлених вимог не надав хоча й був повідомлений про час та місце судового засідання завчасно - 25.03.2013 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке залучено до матеріалів справи.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних доказів для вирішення спору достатньо, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
11.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (продавець), м. Полтава, Україна та Закритим акціонерним товариством "Антукліта" (покупець), м. Вільнюс, Литовська Республіка (юридична особа згідно даних витягу відносно реєстрації, а.с. 35), укладено Договір № к12-057 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1., 1.2. Договору, його предметом є льон для подальшої переробки на олію в кількості 21 тонна (а.с. 10-11). П. 3.1. Договору визначено якість товару: чистота - 97,0 %, вологість 9 %, товар не повинен бути зараженим комахами та не мати стороннього запаху. Ціна товару за 1 тонну складає 470 Євро, а загальна сума договору становить 9870 Євро (п. 5.1., 7.2. Договору).
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється на протязі 14 днів після доставки товару.
Як свідчать наявні у справі докази, обумовлений Договором товар позивач відвантажив відповідачу18.09.2012 року.
Факт відвантаження товару та отримання його відповідачем підтверджується вантажною митною декларацією серії А №240191 від 18.09.2012 року (а.с. 36), яка містить найменування товару, його кількість, відмітки, зокрема, про проведення митних, транзитних процедур, відмітки перевізника про отримання товару для перевезення, печатку та підпис отримувача про отримання товару - льону коричневого в кількості 21053,0 грн. Супровідними документами до товару згідно п. 8.1. Договору були: фітосанітарний сертифікат від 18.09.2012 року, сертифікат якості від 18.09.2012 року, рахунок-фактура від 18.09.2012 року та копія CMR (копії яких залучені до матеріалів справи, а.с. 14-17).
Згідно заявки на транспорт № 110912 від 17.09.2012 року, листа ТОВ "Інгвартранс" вих. № 64 від 25.04.2013 року, банківської виписки за 22.10.2012 року поставка товару здійснювалась через перевізника - ТОВ "Інгвартранс" за маршрутом м. Полтава (Україна) - м. Вільнюс (Литва) автомобілем мерседес 16149СН/ВІ8088ХР (а.с. 39-40, 47).
18.09.2012 року позивачем був виписаний відповідачу та направлений рахунок-фактура на суму 9870 Євро (копія рахунку-фактури з відповідними відмітками митного органу в матеріалах справи, а.с. 15).
Таким чином, виходячи з умов Договору та наданих доказів суд вважає, що продавець передав, а покупець отримав товар. Як свідчать пояснення позивача відповідач у визначені п. 7.3. Договору строки вартість товару не оплатив, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд приймає до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою являється договором поставки.
Статтею 712 (ч. 1,2) Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми боргу не надав. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 9870,00 Євро.
Судові витрати покладаються відповідно до ст. 44, частини 2 ст. 49 ГПК України, на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Антукліта", вул. Молінес, 17, м. Вільнюс, Литовська Республіка, LT-6100, код 302546887 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк", вул. Лисенко, 96, м. Полтава, 36017, код 25158877 - 9870,00 Євро, 197 Євро 40 євроцентів - витрат по оплаті судового збору.
3. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Пушко
Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.