"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/28374/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року
по справі №2а-12637/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Бізнес" (надалі - ТОВ "Альфа Бізнес")
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва (надалі - ДПІ у Дарницькому районі м.Києва)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У жовтні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 02.10.2009р. №0003202307/0/42451.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.06.2010р. у задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Дарницькому районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.06.2010р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Дарницькому районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «АльфаБізнес» з питань правових відносин з ПП «Атілл» та ПП «Малгаліс» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт від 17.08.2009р. №4022/2307/32376144.
В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. у відповідному розмірі, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.10.2009р. №0003202307/0/42451, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який перевірявся, ТОВ «АльфаБізнес» (покупець) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Атілл» (продавець) та ПП «Малгаліс» (продавець), а саме придбавав у останніх транспортно-експедиційні послуги. Факт здійснення вказаних послуг підтверджується податковими накладними, які були вилучені у позивача у процесі здійснення виїмки, оплата вказаних послуг була здійснена у повному обсязі.
Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпункт 7.4.5 пунктом 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару чи виконання робіт.
Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару та виконання робіт є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.
Отже, на думку колегії суддів касаційної інстанції, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операції.
Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).
Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, під час нового розгляду справи судам необхідно з'ясувати та встановити, чи мали взаємовідносини між позивачем та його контрагентами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.
Крім цього, судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що генеральному директору ТОВ "Альфа Бізнес" пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, від умисного ухилення сплати податків в особливо великих розмірах та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.
Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 червня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ А.М. Лосєв