"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/60627/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
при секретарі: Сачко Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року
у справі №2а-5606/10/7/0170
за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Крим" (надалі - СЗАТ "Агрофірма "Крим")
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ у Бахчисарайському районі АРК)
третя особа - Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1)
про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
У травні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в Бахчисарайському районі АРК та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00001000023 та №0000120023 від 18.01.2010р.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2010р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2011р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Бахчисарайському районі АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ в Бахчисарайському районі АРК була проведена планова виїзна перевірка СЗАТ агрофірма «Крим» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №365/23/03759754 від 28.12.2009р. в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008р. «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».
На підставі зазначеного акта відповідачем були прийняті рішення №0000100023 від про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1468879,35грн.; №0000120023 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 11290427,90грн.
Не погодившись з даними рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПА в АРК, але за результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПА в АРК скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.
Аналогічного висновку дійшла і ДПА України за результатами розгляду повторної скарги позивача.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Так, матеріали справи свідчать, що у періоді в якому була здійснена перевірка СЗАТ «Агрофірма «Крим» (Комітент) були укладені договори комісії на продаж товару алкогольних напоїв власного виробництва з підприємствами (Комісіонерами): б/н від 01.01.2009р. з ТОВ «Торговий Дім «Колорит», б/н від 10.05.2009р. з Філією «Компанія «Ронікс» в м.Донецьку ТОВ «Торговий Дім «Колорит», №47 від 01.06.2009р. з Чернігівською філією ТОВ «Торговий Дім «Колорит» та №1 від 11.09.2009р. з ТОВ «Агрофірма Крим Вино».
З п.1 вказаних договорів слідує, що їх предметом є здійснення комісіонерами від свого імені за дорученням та за рахунок Комітента оптового продажу вина в асортименті третім особам за цінами не нижче вказаних в накладних на передачу на комісію.
Пунктом 2 цих договорів передбачено, що Комітент зобов'язався передати, а Комісіонер зобов'язався прийняти у комітента призначений для продажу товар в строки, кількості і асортименті, встановлених в специфікації.
Проте, в матеріалах справи відсутні специфікації до вищевказаних договорів, з яких повинно вбачатись строки реалізації, кількість (об'єм), вартість та асортимент товару, який передавався Комісіонерам.
Крім цього, судами не надано належну правову оцінку тій обставині, що лише однин договір (б/н від 10.05.2009р.) з наведених вище передбачає пункт 6, в якому зазначено, що у випадку не реалізації (не продажу) товару Комісіонером або не отримання ним вищезгаданих сум від третіх осіб у строк, вказаний в п.5 цього договору Комісіонер здійснює оплату вартості отриманого на комісію, але не проданого товару (або якщо за нього ще не отримані грошові кошти) Комітенту виходячи із вартості зазначеної в накладних на комісію.
При цьому судами попередніх інстанції не досліджувалось питання відносно того, який саме об'єм товару згідно наведеного пункту 6 було реалізовано Комісіонером третім особам, а який був придбаний безпосередньо самим Комісіонером у разі його не продажу.
Також в акті перевірки податковий орган зазначає, що згідно договору комісії б/н від 23.01.2009р. СЗАТ «Агрофірма «Крим» відвантажило зі складу готової продукції на адресу ТОВ «Торговий Дім «Колорит» алкогольні напої у відповідній кількості (ст.45 т.1). Однак, даний договір судами попередніх інстанції не досліджувався, оскільки в рішеннях судів відсутнє будь-яке обґрунтування з цього приводу.
Окрім того, в матеріалах справи містяться пояснення третьої особи ОСОБА_1, в яких останній зазначає, що протягом листопада-грудня 2008р. у належному СЗАТ Агрофірма «Крим» магазині в с.Віліне було придбано алкогольної продукції (горілка та коньяк) 14860 пляшок на загальну суму 167878,80грн. Проте, надати документи, що підтверджують мною оприбуткування горілки та коньяку у листопаді-грудні 2008р. не представляється можливим, оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Разом з тим, частина 3 статті 2 даного Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Тобто наведена норма спростовує посилання третьої особи на те, що даний Закону на нього не поширюється, а тому судам необхідно перевірити наявність бухгалтерських документів на придбання протягом листопада-грудня 2008р. алкогольної продукції (горілка та коньяк) 14860 пляшок на загальну суму 167878,80грн.
Слід також відзначити, що поштова кореспонденція, яка була направлена третій особі (АДРЕСА_1), була повернута, що свірчить про те, що ПП ОСОБА_1 за даною адресою не знаходиться.
Крім цього, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції слід врахувати посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008р. «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва».
Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Частина 2 статті 71 КАС України і передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов