"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/925/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Нижньогірської центральної районної лікарні, Нижньогірської районної державної адміністрації про оскарження дій та стягнення компенсації за комунальні послуги,
У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Нжньогірської центральної районної лікарні, Нижньогірської районної державної адміністрації про стягнення компенсації за комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 05 серпня 1990 року працює медсестрою палати новонароджених в Нижньогірській центральній районній лікарні та проживає у сільській місцевості у будинку з пічним опаленням, а тому на підставі статті 77 Основ Законодавства України «Про охорону здоров'я» просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації компенсацію за комунальні послуги за 2005-2007 роки в сумі 1786,88 гривень.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року, вказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті житлово-комунальних послуг за 2007 рік у сумі 600 грн.
В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм процесуального права і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно до п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У відповідності до п.п. «ї» п. 1 ст. 77 Основ законодавства «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичні і фармацевтичні працівники мають право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд (крім педагогічних, медичних та фармацевтичних працівників і працівників культури, пільги яким передбачаються абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру (далі - педагогічні, медичні та фармацевтичні працівники і працівники культури).
Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням.
Відповідно до п. а ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» встановлено, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 р. зазначені пільги надаються в межах таких норм споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби, у сільській місцевості і селищах міського типу для громадян, яким відповідно до законодавства держава забезпечує безоплатне освітлення житла (квартири) у розмірі 30 квт. год. на місяць.
Згідно ч. 45 ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами) пункт "ї" доповнено абзацами другим - четвертим такого змісту "Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 ці зміни визнано неконституційними.
У відповідності до п. 2 Порядку забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням і освітленням відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту" затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України від 13 вересня 2006 року N 341/651/619/769, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2006 р. за № 1193/13067, передбачено, що право на безплатне користування житлом (квартирою) з опаленням і освітленням мають медичні та фармацевтичні працівники (лікарі, провізори, фахівці з базовою та неповною вищою медичною та фармацевтичною освітою незалежно від найменування посади), які проживають і працюють в селах та селищах.
Згідно п.п. 4.2 цього Порядку передбачено, що норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Постановою Ради Міністрів АР Крим «Про затвердження норм забезпечення твердим, рідким пічним побутовим паливом та зрідженим газом пільгових категорій громадян в 2007 році» від 20 березня 2007 року передбачено, що норма забезпечення твердим паливом для пільгових категорій громадян на одне домоволодіння становила 1 тонну на рік вартістю 600 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256» від 8 вересня 2004 р. № 1187 до абзацу 2 частини 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 4 березня 2002 р. № 256 внесено зміни.
Так, у відповідності до абзацу 2 частини 2 цієї Постанови головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Аналізуючи зміст вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Керуючись статями 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
М.М. Олексієнко