"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/24209/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми до Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3110135 грн., яка виникла за липень 2009 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» на користь Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми заборгованість зі сплати страхових внесків за липень 2009 року в розмірі 3110135 грн. В задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення відмовлено.
В касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно картки особового рахунку страхувальника сплата Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування проводилась несвоєчасно.
У відповідності до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону визначено що під поняттям страхових внесків слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч. 12 цієї статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною першою та другою статті 106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною 13 цієї статті 106 Закону передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
У відповідності до п. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» самостійно було нараховано страхові внески в сумі 3110135,00 грн., що підтверджується копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 21-1 за липень 2009 року. Однак, в порушення строків передбачених ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказану суму вчасно сплачено не було, на підставі чого утворилася заборгованість.
Зважаючи на те, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми як платник страхових внесків, має власний реєстраційний номер, відповідно має виконувати обов'язки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували наведені обставини і їх висновок про наявність підстав для прийняття рішень на користь позивача ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними наявними у справі доказами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.
Керуючись статями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
М.М. Олексієнко