Головуючий у 1-й інстанції: Маринич В.К.
Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.
іменем України
"30" квітня 2013 р. Справа № 564/131/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іваненко Т.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від "22" березня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання незаконною та скасування постанови органу ДВС ,
В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області по виконанню виконавчого листа № 2-а-776/10; зобов'язати відповідача скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34229209 від 20.09.2012 року та відновити вказане виконавче провадження; зобов'язати виконати виконавчий лист № 2-а-776/10. Позов мотивовано тим, що на підставі виконавчого листа № 2-а-776/10, виданого Костопільським районним судом 07.09.2012 року, ВДВС Костопільського РУЮ було відкрито виконавче провадження щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі нараховувати та виплачувати позивачу державну та додаткову пенсію, відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції закону, що діяла до 1 січня 2008 р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з врахуванням виплачених сум, починаючи з 25.10.2010 року.
20.09.2012 р. відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням боржником. Проте позивач зазначає, що боржником не було проведено виплати перерахованої пенсії, а тому вважає оскаржувану постанову незаконною.
Постановою Костопільського районного суду від 22.03.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити.
В судове засідання позивач, представники відповідача та третьої особи не з'явилися. про час, дату та місце судового засідання повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що 14.09.2012 року начальником ВДВС Костопільського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 34229209) на підставі виконавчого листа виданого Костопільським районним судом № 2-а-776/10 від 07.09.2012 року про зобов'язання УПФУ в Костопільському районі Рівненської області нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію на користь ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Пре статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008 р. з врахуванням виплачених сум починаючи з 25.05.2010 року.
20 вересня 2012 року начальником відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 34229209. Постанову винесено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження". Вказано, що при виконанні рішення суду державним виконавцем проводилися виконавчі дії згідно ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження". Заходи примусового виконання рішення не застосовувались у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду з поважних причин. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало повідомлення УПФУ в Костопільському районі листом від 20.09.2012 року вих. № 3617/07 про те, що проведено донарахування коштів ОСОБА_3 згідно із ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до рішення суду, але фактично не перераховано у зв'язку з відсутністю коштів з Державного бюджету, що підтверджується розпорядженням 127673 від 28.09.2012 року.
Про виконання рішення відповідачем було складено Акт державного виконавця від 20.09.2012 року.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону N 606-ХІУ виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 75 Закону N 606-ХІУ, у разі невиконання вимог виконавчого документа без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення і повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконаних відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (ч. 3 ст. 75 Закону N 606-ХІУ).
Статтею 89 Закону N 606-ХІУ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, у якій визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Оскільки в судовому рішенні не встановлено кінцевої дати проведення перерахунку і виплати пенсії в розмірі, встановленому ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Законів України від 17.06.93 р. № 3285-XII, від 06.06.96 р. № 230/96-ВР, то воно підлягало виконанню до часу існування правових підстав для здійснення відповідних виплат, тобто до змін законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 року у справі № 1-42/2011 пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Отже, цим Законом визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
На виконання вимог пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено в абсолютних сумах. Ця постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Таким чином, положення частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру пенсій для інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягали застосуванню до 23 липня 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, так як позивачу проведений перерахунок пенсії, а виплата не проводиться у зв'язку з відсутністю коштів, тобто з поважної причини.
Проте, слід зазначити, що рішення суду складається як з зобов'язання провести перерахунок пенсії, так і з зобов'язання її виплати. Проведення лише одного перерахунку не є виконанням судового рішення. Стосовно виплати, то державним виконавцем не вчинялися заходи примусового виконання рішення. Відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно із п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.
Боржником у даній справі виступає держава, яка в особі компетентного органу повинна повернути борг позивачу. Відтак, відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, і закінчення виконавчого провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийнята державним виконавцем постанова від 20.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірною та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати судове рішення в повному обсязі, суд враховує, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. у разі визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців суд зобов'язує їх усунути допущені порушення. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою органу ДВС. Отже в даній частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від "22" березня 2013 р. скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції по виконанню виконавчого листа № 2а-776/10 виданого Костопільським районним судом 07.09.2012 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції від 20.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2а-776/10 виданого Костопільським районним судом 07.09.2012 року.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.В. Іваненко
судді: Л.О. Зарудяна Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу Відділ державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції вул.1 Травня,31, м.Костопіль, Рівненська область,35000
4- третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі - вул. Грушевського, 34а, м. Костопіль, Рівненська область, 35000