36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.04.2013 р. Справа №917/238/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул.Будька, 26, а, м.Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 3 950,12 грн.
Суддя Погрібна С.В.
Представники:
від позивача: Мельник В.В. довіреність №14-17 від 18.01.2013р.
від відповідача: Січкар О.С. довіреність №171/81 від 07.02.2013р.
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 04.04.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 950,19 гривень за договором на купівлю-продаж природного газу №14/297/11 від 31.01.2011 року, з яких: 1999,50 грн. інфляційних, 316,49 гривень 3% річних, 1 634,20 гривень пені.
Представник позивача на задоволенні позову наполягає з мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідача порушення строків оплати за Договором на купівлі-продажу природного газу №14/297/11 від 31.01.2011 року ПАТ "Гадячгаз" підтверджує, проти задоволення позову в частині стягнення пені та інфляційних заперечує посилаючись на безпідставно нараховані.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Гадячгаз" (покупець, відповідач по справі) 31.01.2011р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/297/11 (а. с. 10-14).
До даного договору сторонами були підписані додаткові угоди (а.с.16-24).
Відповідно до умов даного Договору Позивач передав у власність Відповідача протягом січня 2011 - березень 2012 природний газ обсягом 90 тис. куб. м. на загальну суму 310 745,28 грн.
Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. на загальну суму 42 604,92 грн. (а.с.25);
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2011р. на загальну суму 42 603,12 грн. (а.с.26);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011р. на загальну суму 14 201,04 грн. (а.с.27);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. на загальну суму 17 282,40 грн. (а.с.28);
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р. на загальну суму 34 564,80 грн. (а.с.29);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2011р. на загальну суму 51 847,20 грн. (а.с.30);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012р. на загальну суму 53 820,90 грн. (а.с.31);
- акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2012р. на загальну суму 35 880,60 грн. (а.с.32);
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2012р. на загальну суму 17 940,30 грн. (а.с.33).
Відповідно до п. 1.1 Договору та додаткових угод Відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.
Пунктом 6.1. Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виконав умови щодо оплати основної суми в повному обсязі, але з порушенням строків в встановлених договором (розрахунок в матеріалах справи (а.с.8-9). Даний факт не заперечується і відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що в разі невиконання умов пункту 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 7.7. договору неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідачем факт несвоєчасної сплати визнається та підтверджено в судовому засіданні. Стосовно нарахування пені та інфляційних просить суд відмовити, посилаючись на те, що за змістом ч.2 ст.625 ЦК України вимога позивача повинна стосуватися сплати основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, а вимога сплати виключно інфляційних втрат не є згідно ст.625 ЦК України предметом самостійної позовної вимоги. Також відповідач вказує, що позивачем пеню обчислено всупереч п.7.7 договору, яким встановлено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. На думку відповідача нарахування пені повинно провадитися в межах періоду з 29 липня 2012 року по 29 січня 2013 року.
В наданих письмових поясненнях (вхід.№5927 від 23.04.2013р.) позивач зазначив, що положення Договору відносно того, що неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом , не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв"язку з чим не застосовувалося під час нарахування пені.
За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 1999,50 грн. інфляційних, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 316,49грн., пеню у розмірі 1634,20 грн. та просить суд задовольнити вказані позовні вимоги.
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, суд задовольняє позовні вимоги з наступних підстав:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відмові, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає , що за порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку пені, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені із дотриманням наведених вище положень законодавства, а не на підставі п.7.7 договору.
Згідно з доданим розрахунком (а.с.8-9) позивачем було нараховано пеню в розмірі 1634,20 грн.:
за період з 14.02.2011р. по 15.03.2011р. (30 прострочених днів ) - 542,78 грн.;
за період з 14.03.2011р. по 10.04.2011р. (28прострочених днів ) - 506,57 грн.;
за період з 14.04.2011р. по 09.06.2011р. (57 прострочених днів ) - 343,74 грн.;
за період з 14.11.2011р. по 17.11.2011р. (4 прострочених днів ) - 29,36грн.;
за період з 14.02.2012р. по 21.02.2012р. (8 прострочених днів ) - 182,34 грн.;
за період з 14.04.2012р. по 17.04.2012р. (4 прострочених днів ) - 29,41грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Заперечення відповідача щодо того, що вимога про сплату виключно інфляційних втрат не є згідно ст.625 ЦК України предметом самостійної позовної вимоги судом до уваги не приймається, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні відповідачем приписів законодавства.
На підставі зазначеної норми позивачем заявлено до стягнення 1999,50 грн. - інфляційних та 3% річних в розмірі 316,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с.8-9).
Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гадячгаз" (37300, м. Гадяч, Полтавської обл., вул. Будька, 26а, Код ЄДРПОУ 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 1999,50 грн. інфляційних, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 316,49 грн., пеню у розмірі 1634,20 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гадячгаз" (37300, м. Гадяч, Полтавської обл., вул. Будька, 26а, Код ЄДРПОУ 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.04.2013 року
Суддя Погрібна С.В.