Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2013 р.Справа № 922/1337/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погореловой О.В
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод", м. Кривий Ріг
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі філії "Нововодолазьке ДЕП"", м. Харків
про стягнення 42 350,03 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Шокол О.С.
відповідача - Переверзєва К.М.,
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 42350,03 грн., з яких: 39877,86 грн. основний борг, 99,42 грн. пеня, 652,25 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 211 від 23.04.2012 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
29.04.2013 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази, в тому числі акт звірки взаємних розрахунків з відповідачем.
Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі. Також зазначив, що у позовній заяві невірно вказано найменування відповідача, а саме: замість Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі філії "Нововодолазьке ДЕП", м. Харків помилково зазначено Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі філії "Нововодолазьке ТЕП"", м. Харків. Надав суду копію довідки серії АА № 739869 з ЄДРПОУ.
Суд, дослідивши наданий доказ, долучає його до матеріалів справи, а також враховуючи те, що представник відповідача присутній в судовому засіданні, продовжує розгляд справи з урахуванням зазначених уточнень.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод" (згідно рішення Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" змінено назву Товариства на Публічне акціонерне товариство "Криворізький суріковий завод", скорочена назва ПАТ "КСЗ") (надалі - Позивач, ПАТ "КСЗ", ЗАТ "КСЗ", Товариство) та Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" в особі філії "Нововодолазьке ДЕП" (надалі - Відповідач) уклали між собою договір поставки за № 211 від 23.04.2012 року (далі - Договір).
Згідно п.1.1 договору Позивач зобов'язувався своєчасно поставляти продукцію (далі - товар) Відповідачу, а Відповідач зобов'язаний в порядку та на умовах визначених договором приймати товар та оплачувати його.
Виконуючи свої договірні зобов'язання Позивач станом на 16.01.2013 року поставив і передав у власність Відповідача товар на суму 39877,86 грн., а Відповідач весь товар, що йому було поставлено, прийняв, про що свідчать підписи на накладній - № 614 від 26.04.2012 р.
За умовами п. 6.1 Договору Відповідач зобов'язаний сплатити поставлений товар в термін не пізніше 60 (шістдесяти) календарних з дня отримання товару. Остання поставка товару була 26.04.2012 року, тобто відстрочка платежу - до 26.06.2012 року.
Проте, Відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав. Таким чином, станом на 16.01.2013 року борг Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає - 39877,86 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 86 коп.).
Факт наявності боргу підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно п. 8.2 договору за порушення Покупцем строків сплати поставленої продукції встановлених в п. 6.1 цього Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день простроченого платежу.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 99,42 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 652,25 грн. три відсотки річних.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39877,86 грн. основного боргу, 99,42 грн. пені, 652,25 грн. три відсотки річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Нововодолазьке ДЕП" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, р/р 26001405752001 в Нововодалазькому-2 ХФ ГРУ "Приватбанк", код ЄДР 31941174) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький суріковий завод" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 201, код ЄДР 00204607, р/р 260043110075 в філії АБ "Південний" м. Кривий Ріг, МФО 306975) - 39877,86 грн. основного боргу, 99,42 грн. пені, 652,25 грн. три відсотки річних та 1720,50 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29 квітня 2013 року.
Суддя Погорелова О.В.