36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.04.2013 Справа № 917/389/13-г
За позовом Заступника Дніпровського екологічного прокурора (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17) в інтересах держави в особі
Міністерства інфраструктури України, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14
Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14
До відповідача Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький річковий порт", 39630, м. Кременчук, вул. Флотська, 2
Про (1) припинення сервітуту щодо державного майна: причальної стінки, причалу важких вантажів, берегового пірсу, захисної дамби, захисного бону, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн., установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009 у справі №36/240;
(2) зобов'язання відповідача - ПАТ "Кременчуцький річковий порт" передати причальну стінку, причал важких вантажів, береговий пірс, захисну дамбу, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережну (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн. до власності держави в особі ДП "Адміністрація річкових портів",
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивачів: 1 - відсутні, 2 - Лазнюк Г.В. ( див. протокол)
від відповідача - Рябков Р.Л. ( див. протокол)
від прокуратури - Снісаренко Ю.Л., Виноградов М.Ю. (див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 9 квітня 2013 року в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на клопотання представників сторін щодо надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні 25.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи.
Суть спору : Розглядається позовна заява заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м. Київ про: (1) припинення сервітуту щодо державного майна: причальної стінки, причалу важких вантажів, берегового пірсу, захисної дамби, захисного бону, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережної (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн., установленого на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009 у справі №36/240; (2) зобов'язання відповідача - ПАТ "Кременчуцький річковий порт" передати причальну стінку, причал важких вантажів, береговий пірс, захисну дамбу, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережну (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн. до власності держави в особі ДП "Адміністрація річкових портів".
Позов мотивований тим, що:
(1) Розпорядженням Кабінету Міністрів України №29-р від 25.01.2006р. державне майно, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» передано до сфери управління Мінтрансзв'язку України. За цим же розпорядженням до сфери управління цього ж міністерства передано і спірне майно: причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережна (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн.;
(2) Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006р. №86 вище зазначене майно передано зі сфери управління ФДМУ України до Мінтрансзв'язку та закріплено на праві господарського відання за ДП «Адміністрація річкових портів»;
(3) Законність передачі спірного нерухомого майна до сфери управління Мінтрансзв'язку підтверджена постановою Вищого адміністративного суду України від 1412.2011р. №к-1642/09, К-3796/09, К-4701/09, яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 15.05.2012р.;
(4) Внаслідок реорганізації Міністерства транспорту та зв'язку України, указом Президента України №1085/2010 від 10.12.2010р. утворено Міністерство інфраструктури України. Згідно Указу Президента України №581/2011 від 20.05.2011р. Мінінфраструктури України є правонаступником Мінтрансзв'язку України ( крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку). Відповідно до п. 4.1.56 Положення про Міністерство інфраструктури України, затв. Указом Президента України №581/2011 від 20.05.2011р. це міністерство в межах повноважень здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління;
(5) Статтею 401 Цивільного кодексу України закріплено, що право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
На підставі сервітуту об'єктів нерухомості на балансі відповідача - Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький річковий порт» перебуває державне майно: причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба, захисний бон, які розташовані по вул. Флотській у м. Кременчук та набережна (м. Світловодськ Кіровоградської області) балансовою вартістю 2 753 740, 00 грн.;
Підставою встановлення вказаного сервітуту стало рішення господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. у справі №36/240 за позовом ВАТ «Кременчуцький річковий порт до Фонду державного майна України, треті особи: Міністерство інфраструктури України, Державне підприємство «Адміністрація річкових портів».
Резюмуючи наведеному, в позові приводиться таке:
За Статутом ДП «Адміністрація річкових портів» це підприємство, здійснюючи право господарського відання, зокрема щодо спірного майна, вправі укладати будь-які не заборонені законодавством цивільно-правові договори (у т.ч. договори управління, спільної діяльності та надання послуг) щодо державного майна, з урахуванням особливостей його правового режиму, у порядку та на умовах, визначених законом.
Отже, існують інші ( ніж сервітут спірного нерухомого майна) передбачені законом можливості задоволення потреб ПАТ «Кременчуцький річковий порт» та виконання ним функцій транспортного підприємства.
Тому, на думку позивачів, враховуючи положення п. 4 ч.1 ст. 406 ЦК України, за якою «сервітут припиняється, зокрема у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту», а ч. 2 цієї статті визначає самостійну підставу для припинення сервітуту - наявність обставин, які мають істотне значення ( див. стор. 3 позову), та наведене вище,
(1) виникли обставини, що мають істотне значення і змінилися обставини, що були враховані судом при ухваленні рішення про встановлення сервітуту;
(2) фактично встановлення сервітуту відносно спірного майна негативно впливає га господарську діяльність ДП «Адміністрація річкових портів», оскільки: а) унеможливлює виконання статутних функцій та завдань, а саме: надання послуг зі швартування 1 стоянки суден з використанням причальних споруд ; б) позбавляє можливості оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташовані спірні об'єкти; в) отримати свідоцтво на право власності на це майно по причині перебування його на балансі ПАТ «Кременчуцький річковий порт».
Саме останнє свідчить про порушення інтересів власника спірного майна - держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного підприємства, якому це майно передано на праві господарського відання, і - є істотною обставиною для припинення сервітуту в розумінні п. 2 ст. 406 ЦК України.
Крім того, істотною обставиною для припинення сервітуту є фактично безплатне користування відповідачем чужим майном.
Відповідач вимоги прокурора та позивачів відхилив за мотивами відзиву на позов від 03.04.2013р.№216, вх. №4741, та відзиву на позов (уточнений ) від 23.04.2013р., вх. №6002 від 24.04.2013р., розцінюючи, що вимог пред'явлені без доведеності щодо порушення прав як позивачів, так і держави в цілому, та відсутності доказів щодо підстав для припинення майнового сервітуту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та сторін оцінивши надані докази, суд -
Право користування чужим майном (сервітут) визначено ст. 401 Цивільного кодексу України.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.07.2009р. (справа №36/240), що набрало законної сили, Відкритому акціонерному товариству «Кременчуцький річковий порт» ( Полтавська область, м. Кременчук, вул. Флотська, 2, код ЄДРПОУ 05428292), яке в послідуючому перейменоване в публічне акціонерне товариство «Кременчуцький рачків порт», встановлено сервітут на об'єкти нерухомості, що розташовані по вул. Флотській , 2 у м. Кременчук Полтавської області - причальна стінка, причал важких вантажів, береговий пірс, захисна дамба та захисний бон, а також набережна - місце розташування м. Світловодськ Кіровоградської області.
За відміченим рішенням ГС м. Києва відповідач набув ряд прав щодо користування майном відносно якого встановлено сервітут.
Сервітут був встановлений без визначення строку, на платній основі в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2004р. №1544 «Про портові збори», з застереженням того, що цей сервітут:
- не підлягає відчуженню,
- не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого встановлено сервітут,
- зберігає чинності, у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління майном, його поділу, перейменування, об'єднання в один інвентарний об'єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна , щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов'язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.
Крім того, за зазначеним рішенням суду визнано право відповідача включити право сервітуту (а не саме спірне майно) до складу його єдиного майнового комплексу, а також зобов'язано ФДМУ не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають ВАТ «Кременчуцький річковий порт» користуватися майном щодо якого встановлено сервітут в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна щодо якого встановлено сервітут в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.
Стаття 406 Цивільного кодексу України, до якої, як підстави для звернення з даним позовом до суду, відсилається заступник Дніпровського екологічного прокурора та позивачі, визначає підстави для припинення сервітуту. За частиною першою цієї норми сервітут припиняється у разі: (1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої
встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; (2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; (3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; (4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; (5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; (6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Частина ж два відміченої норми закріпила положення, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Отже, припинення сервітуту в судовому порядку є наявність обставин, які мають істотне значення.
Як зазначалося вище, головним аргументом, наведеним в позовній заяві, щодо підстав для припинення сервітуту є та обставина, що ДП «Адміністрація річкових портів», яка здійснює право господарського відання спірного майна, за статутом має право укладати цивільно-правові договори, а отже «існують інші передбачені законом можливості задоволення потреб ПАТ «Кременчуцький річковий порт» та виконання ним функцій транспортного підприємства».
Однак, таке право як укладення цивільно-правових договорів у ДП «Адміністрація річкових портів» було наявне і на час встановлення майнового сервітуту за рішення ГС м. Києва від 22.07.2009р. по справі №36/240, про що засвідчує Статут ДП, затв. в новій редакції за наказом Мінтрансзв'язку України №752 від 09.07.2009р.
Сама по собі передача права господарського відання на спірне майно ДП «Адміністрація річкових портів» та існування права на укладення цивільно-правових договорів щодо спірного майна не є припиненням обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту в розумінні п.4 ч. 1 статті 406 Цивільного кодексу України.
Це підтверджується наступним.
Відповідно до п.2.3. статуту ВАТ «Кременчуцький річковий порт», затв. протоколом №1 від 20.12.2004р. загальних зборів акціонерів (редакція статуту на момент встановлення сервітуту) та п.3.2. статуту ПАТ «Кременчуцький річковий порт», затв. протоколом №1 від 26.04.2012р. загальних зборів акціонерів (редакція, яка діє на даний час), основним предметом діяльності Відповідача є: надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів річковим транспортом; агентування й фрахтування морського та річкового вантажного, пасажирського і торгівельного флоту; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів, надання постачальницьких та інших комерційних (посередницьких) послуг; приймання, видача та короткострокове зберігання вантажів, організація й функціонування митно-ліцензійних складів; виконання перевантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, приплавах та клієнтурних причалах; обслуговування транзитного пасажиро-вантажообігу на договірних умовах; обробка вантажного флоту й обслуговування пасажирів, обслуговування транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, що заходять у порт; організація вантажно-комерційної роботи, здійснення ремонту вантажно-підіймального обладнання та механізмів, в тому числі портальних кранів.
Майно, щодо якого встановлено сервітут, з моменту його створення та вводу в експлуатацію перебувало на балансі відповідача, має відповідне цільове призначення, а саме причалювання та стоянка суден, здійснення вантажних операцій та інших операцій з вантажами, тобто безпосередньо забезпечує здійснення відповідачем його основної діяльності.
Як передбачено главою 32 Цивільного кодексу України сервітут це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах. Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка заінтересована в установленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна.
Виконання відповідачем завдань порту без гідротехнічних споруд є неможливим. Здійснення Відповідачем функцій транспортного підприємства не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту. Саме це стало підставою встановлення сервітуту за рішенням ГС м. Києва.
В силу приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
На даний час потреба відповідача у використанні майна щодо якого встановлено сервітут продовжує існувати. Так, перепрофілювання Відповідача з моменту встановлення сервітуту не відбувалося. Відповідач на даний час продовжує надавати послуги із перевезення вантажів річковим транспортом, як це передбачено статутом підприємства.
Позивачами не наведено обставин та не надано докази, які б підтверджували зворотне.
Сам факт користування відповідачем спірним майном на підставі встановленого сервітуту не може негативно впливати на господарську діяльність іншого господарюючого суб'єкта, в т.ч. і ДП «Адміністрація річкових портів», як це зазначено в позовній заяві.
Згідно п.1 ст.403 Цивільного кодексу України «сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном». П.5 ст.403 Цивільного кодексу України передбачено, що «сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном». В позовній заяві не наведено жодного факту позбавлення можливості власника в особі позивачів права володіти, користуватися та розпоряджатися майном щодо якого встановлено сервітут. Не наведено і фактів перешкоджання відповідачем позивачам виконання їх статутних функцій та завдань.
Також, не наведено доказів позбавлення можливості ДП «Адміністрація річкових портів» оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташоване спірне майно. Крім того, в позовній заяві відсутні обґрунтування обставин щодо причинного зв'язку між діями відповідача по користуванню спірним майном та неможливістю ДП «Адміністрація річкових портів» оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки. Не додано до позовної заяви і доказів звернення позивачів до Кременчуцької міської ради з заявою про виділення земельних ділянок, на яких розміщене спірне майно.
Що стосується оплатності майнового сервітуту, встановленого за рішенням суду, ця умова є відсильною до постанови КМУ від 12.10.2000р. №1544 «Про портові збори», за якою затверджено Положення про портові збори, і останнє регулює сплату зборів в морських портах. Відсутність даних про банківські реквізити для надходжень за користування чужим майном за встановленим сервітутом стало причиною для не6виконання цієї умови. Самі строки для сплати не визначені. На звернення відповідача до ФДМУ та Державної казначейської служби України щодо надання інформації про відповідні реквізити для сплати зазначених коштів позитивних відповідей не отримано.
За викладеного та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивач не довів та не надав доказів про наявність обставин, які мають істотне значення для припинення в судовому порядку сервітуту, що був встановлений за рішенням господарського суду м. Києва в справі №36/240, ГСПО прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову .
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити.
СУДДЯ Г.І.БУНЯКІНА
Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.05.2013р.