Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
07.11.2006
Справа №2-23/6388-2006
За позовом Прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Управління економіки Євпаторійської міської ради (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Д.Ульянова, 19а),
до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія (97416, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Революції, 61),
Третя особа Державна податкова інспекція у м. Євпаторія, (97416, АР Крим, м.Євпаторія, вул. Д.Ульянова, 2/40),
про стягнення 2103,14 грн.
Суддя Г.М.Іщенко
Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.
Від відповідача - Долженко Н.В. - головний спеціаліст - юрисконсульт, дов. від 07.12.2005р.
За участю прокурора - не з'явився,
За участю третьої особи - Драгунова О.М.- головний державний податковий інспектор, дов.№110/10/10-0від 13.06.2006р.
Суть спору: Прокурор м. Євпаторії в інтересах держави в особі Управління економіки Євпаторійської міської ради звернувся у господарський суд АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2103,14 грн., у тому числі: податок на додану вартість в сумі 291,21грн., та пеня в сумі 355,88грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов'язання за договором оренди в частині своєчасної сплати орендних платежів.
Позивач вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.09.2006р. до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору залучено Державну податкову інспекцію у м. Євпаторія.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що вказані суми необгрунтовано включені позивачем до розрахунку заборгованості управління, оскільки станом на 01.01.2006р. заборгованість з орендної плати відсутня, більш того є переплата в сумі 254,93грн., Крім того, позивачем до розміру заборгованості віднесено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р., що суперечить статтям 1 та 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Третьою особою письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надано.
Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення сторін, суд
встановив:
01.06.2002р. між Управлінням економіки Євпаторійської міської ради (орендодавець) та Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія (орендар) укладено договір оренди комунального майна - приміщення другого поверху загальною площею 416,3кв.м., що розташоване по вул. Революції, 61/4/8 у м. Євпаторія. (а.с. 14-16, далі договір).
В пункті 3.1 зазначеного договору, сторони обумовили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної платні, затвердженої рішенням міської ради від 26.04.2001р. № 23-24/5 «Про удосконалення порядку оренди майна, що знаходиться у комунальної власності територіальної громади міста Євпаторії», та складає без індексу інфляції 591,84 грн.
Пунктом 10.1 договору встановлений строк дії договору з 01.06.2002р. до 31.12.2002р.
Додатковою угодою від 30.04.2003р. сторони договору змінили строк його дії та встановили його з 01.06.2002р. по 01.06.20022р.
Додатковою угодою від 01.07.2005р. сторони договору змінили розмір орендної платні, встановивши його у сумі 751,12 грн.( без урахування індексу інфляції).
Як вбачається з розрахунку позивача, до складу заборгованості Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія віднесено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. та суму пені.
Суд вважає, що вимоги прокурора про стягнення з управління заборгованості з орендної плати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно пунктів 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору.
Пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності та такі товари за компенсацію незалежно від строків Ії поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до пункту 1.18. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди) зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або и, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання підпадає під визначення фонду згідно із статтею 8 цього Закон, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 13.06.2005року у справі №2-25/8001-2005 за позовом Управління економіки Євпаторійської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія про зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду від 01.03.2005р. до договору оренди від 01.06.2002р. про оренду комунального майна, позивачу у позові відмовлено.
При зверненні з позовом Управління економіки Євпаторійської міської ради пропонувало змінити редакцію пункту 3.1 договору та вказати, що нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, за результатами розгляду вищевказаного спору, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем був укладений договір оперативної оренди, нарахування податку на додану вартість суперечить пункту 1.4 статті 1 та пункту 3.2.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відсутній об'єкт оподаткування.
Таким чином, суд вважає що позивач не має законних підстав вимагати від відповідача сплати податок на додану вартість та вважати несплату такого податку - заборгованістю, більш такого нараховувати на нього пеню.
Крім того, представленими платіжними дорученнями відповідач підтвердив відсутність заборгованості з орендної плати (а.с.80-88).
Викладені обставини підтверджують належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди в частині сплати орендних платежів.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 07 листопада 2006 року.
Рішення оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписане 21 листопада 2006 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.