Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
23.11.2006
Справа №2-19/1193-2006А
За позовом - Бахчисарайського комунального підприємства “Міськтепломережа», м.Бахчисарай.
До відповідача - Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі, м.Бахчисарай.
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Симонова Е.В., нач. юридичного відділу, довіреність № 1049/9/10 від 21.07.2006 р.
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001351530/1 від 04.08.2005 р. та № 0001341530/1 від 04.08.2005 р.
Відповідач надав відзив на позов № 32/9/10 від 17.01.2006 р., згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 17.01.2006 р. провадження по справі було зупинено по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи документів.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Представник відповідача відмовився від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника відповідача він давав пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), п.2-1 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перед початком слухання справи представнику відповідача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.
Розглянув матеріали справи, суд -
Бахчисарайське комунальне підприємство “Міськтепломережа» зареєстровано у якості суб'єкта підприємницької діяльності Бахчисарайською райдержадміністрацієй 11.02.2002 року (а.с.11).
04.08.2005 року Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001351530/1, яким визначена сума штрафу за затримку виплати податку на додану вартість 110374,48 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001341530/1, яким визначена сума штрафу за затримку виплати податку на додану вартість у розмірі 147346,59 грн. (а.с.13, 20).
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001351530/1 від 04.08.2005 р. та № 0001341530/1 від 04.08.2005 р.
Суду нанадані докази того, що відповідачем складалися акти несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання (а.с.16,17).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості розгляду справи має оцінюватися відповідно до її конкретних обставин, складності, поведінки заявника, дій відповідних органів, а також з огляду на результати розгляду справи для заявника (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Павлюлинець проти України» від 06.09.2005 року).
У судове засідання 15.12.2005 року представник позивача не з'явився, позивач направив клопотання про відкладення слухання справи (а.с.29).
У судове засідання 17.01.2006 року представник позивача також не з'явився.
Ухвалою від 17.01.2006 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи документів. Листом від 30.10.2006 року № 229 експерт направив матеріали без проведення експертизи у звязку з тим, що позивач та відповідач не виконали клопотання експерта та не надали йому витребувані документи, необхідні для складання висновків.
У судове засідання 23.11.2006 року представник позивача не з'явився, позивач направив клопотання про відкладення слухання справи.
Таким чином, представник позивача у жодне засідання суду не з'явився.
З урахуванням того, що позивач не направляє своїх представників у судове засідання, не виконав вимог експерту, суд дійшов висновку, що позовна заява подана до суду не з ціллю оскарження податкових повідомлень-рішень № 0001351530/1 від 04.08.2005 р. та № 0001341530/1 від 04.08.2005 р., а з ціллю відсрочення виконання вимог, які вказані у податкових повідомленнях-рішеннях № 0001351530/1 від 04.08.2005 р. та № 0001341530/1 від 04.08.2005 р., тобто позивач зловживає своїм правом.
Суд враховує те, що з урахуванням вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте суд повинен враховувати й положення ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747), відповідно до якої відносно сторін діє також принцип змагальності і свободи у наданні доказів.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність розгляду спору по суті заявлених вимог за наданими матеріалами.
При вирішенні спору суд враховує практику рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вимоги повинні бути доведені «поза розумним сумнівом». Розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати. (Справа Європейського суду з прав людини «Грецька справа», № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі «Вільваража та інші проти Об'єднаного Королівства» від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі «Науменко проти України» від 10 лютого 2004 року § 109).
З урахуванням того, представник позивача у жодне засідання суду не зявився, документів експерту не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника не підкріплюються достатніми доказами та позбавлені обґрунтування. За цих обставин суд має сумніви щодо «обгрунтованості» вимог позивача (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Науменко проти України» від 10 лютого 2004 року § 135).
Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181-III із змінами та доповненнями) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
Оскільки позивач надав докази існування заборгованості перед бюджетом, суд дійшов висновку про те, що винесення податкових повідомлень-рішень № 0001351530/1 від 04.08.2005 р. та № 0001341530/1 від 04.08.2005 р. було здійснено відповідачем цілком правомірно та у межах діючого законодавства.
З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням приписів ст.66, 87 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд стягує з позивача на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» (р/р 26007000130855 в АКБ «ЧБРР» МФО 384577, код ЄДРПОУ 31937105) витрати за вивчення експертом матеріалів справи у розмірі 400 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні адміністративного позову відмовити.
· Стягнути з Бахчисарайського комунального підприємства «Міськтепломережа» (98404, м.Бахчисарай, вул.Грузінова, 65, р/р 26009472191597 у КРФ АКБ УСБ м.Сімферополь, МФО 324010, код ЄДРПОУ 22245512) на користь ТОВ «Кримське експертне бюро» (р/р 26007000130855 в АКБ «ЧБРР» МФО 384577, код ЄДРПОУ 31937105) витрати за вивчення експертом матеріалів справи у розмірі 400 грн.
· Постанову направити сторонам замовленою кореспонденцією.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова проголошена у судовому засіданні 23.10.2006 року у 11 год. 10 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.