Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320
Іменем України
31.10.2006
Справа №2-13/6979.1-2006А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Жукової А.І.
при секретарі Ковальчук К.В.
за участю:
Від позивача - Головчак О.Е. - спец. 1 катег. ю/к, дов. б/н від 01.03.2006р.
Від відповідачів - не з'явилися
Від третіх осіб - 1. Османов А.С. - пред-к, дов. у справі 2. Хоменко В.М. - спец. 1 категорії, дов. 2096 від 02.10.2006року, Алієв Р.Н. - пред-к, дов.у справі 3. не з'явився; 4. не з'явився; 5. не з'явився; 6. не з'явився; 7. не з'явився; З участю прокурора - Домнікової Я.І. - посвідчення.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Прокурора Бахчисарайського району, м. Бахчисарай в інтересах держави в особі Бахчисарайської міської Ради, м. Бахчисарай.
До відповідачів 1. Споживчого товариства “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства, м. Бахчисарай; 2. Споживче товариство “Весна», м. Бахчисарай
Треті особи 1. Державіна інспекція по контролю за використанням та охороною земель АРК, м. Сімферополь,
2. Бахчисарайського районний відділ земельних ресурсів, м. Бахчисарай,
3. Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник, м. Бахчисарай
4. Виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради, м. Бахчисарай
5. Бахчисарайська районна рада, м. Бахчисарай.
6. Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини, м. Сімферополь
7. Бахчисарайського районного споживчого товариства, м. Бахчисарай,
Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Суть спору: Прокурор Бахчисарайського району звернувся до ГС АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Бахчисарайської міської ради про спонукання Бахчисарайського районного споживчого товариства повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,6067га у м. Бахчисарай по вул. Буденного, 47-а Бахчисарайський міській раді, звільнив земельну ділянку шляхом зносу будівель за рахунок відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки дотримання земельного законодавства, що проводилась держінспектором з контролю за використанням та охороною земель Центрально-Кримського регіону було виявлено порушення земельного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності Бахчисарайським Районним споживчим товариством, що у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності самовільно зайняло земельну ділянку загальною площею 0,6067 га у м. Бахчисарай по вул. Буденного, 20. Земельна ділянка використовується під розміщення центрального ринку та магазинів.
Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки підтверджений актом перевірки дотримання земельного законодавства № 161 від 16.08.04, наказом № 164 від 16.08.04р.; протоколом № 002972 від 05.10.04 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 188-5 КпАП України, постановою №234 від 07.10.04 про протягування до адміністративної відповідальності, клопотанням № 75 від 19.11.04 про усунення порушень земельного законодавства, викопіюванням з плану території Бахчисарайської міської ради.
Документи, встановлені ст.126 ЗК України, що підтверджують право на земельну ділянку, у відповідача відсутні. Таким чином, на думку прокурора та позивача відповідачем порушені норми земельного законодавства, що встановлюють порядок отримання та реалізації права на земельну ділянку, що зайнята самовільно. Просять зобов'язати Бахчисарайське Районне споживче товариство повернути самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,6067 га в м. Бахчисарай по вул. Буденного 47а, Бахчисарайській міській Раді, звільнив земельну ділянку шляхом зносу будівель за рахунок Бахчисарайського Районного споживчого товариства.
Відповідач - СТ “Ринок» проти позову заперечує, заперечення мотивовані тим, що Спірна земельна ділянка була виділена державній організації - Дирекції ринку для будівництва колгоспного ринку у м. Бахчисарай рішеннями Виконкому Бахчисарайської міської ради №5 від 11.01.1974 року (0,8 га) та Виконкому Бахчисарайської ради народних депутатів №392 від 28.09. 1984 року (0,95 га). На підставі постанови від 14.05.87 року № 124 та постанови Кримоблспоживсоюзу від 20.02.89 року «Про реорганізацію управління торгівлі сільгосппродуктами та ринків», правління Бахчисарайського райспоживсоюзу прийняло до свого составу Бахчисарайський ринок з 15.03.89 року. Також у 1997 року бахчисарайський ринок звернувся до Кримського філіалу Інституту Землеустрою Української Академії аграрних наук за складанням технічного звіту по встановленню границь ділянок, які він використовує, про що був складений акт. Таким чином, саме на підставі рішень позивача була виділена земельна ділянка під будування ринку. Підприємство увесь цей час справно платило податок на землю, а також стягувало та сплачувало у міський бюджет ринковий збір.
Технічна документація по землеустрою та складанню документів, що свідчать про правом користування земельною ділянкою, знаходиться у розробці. Рішенням Бахчисарайської міської ради №31 від 03.01.01 року бахчисарайському Районному споживчому товариству було узгоджено місцезнаходження центрального ринку по вул. Буденного , рішенням № 32 від 31.01.01 року затверджений проект відводу земельної ділянки для обслуговування центрального ринку та земельна ділянка площею 0,7226 га представлена у користування Районному споживчому товариству. Після завершення узгодження технічної документації, Бахчисарайське Районне споживче товариство має намір у встановлені Земельним Кодексом терміни отримати правовстановлюючі документи.
Таким чином, вважає, що використовує земельну ділянку законно.
Споживче товариство “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства вважає, що земельна ділянка виділена на законних підставах, проте земля має не історично-культурне значення, а є архітектурною пам'яткою.
Прокурор заявою від 29.05.2006 року уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинним рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18.12.98 року, визнати нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03.01.01., визнати нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 32 від 10.01.01. року на наступних підставах. Відповідно до ст. 75 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.90 року на землях історико-культурного призначення заборонена будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Для забезпечення режиму охорони історичних і культурних пам'ятників встановлюються охоронні зони.
Згідно ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-III від 08.06.00 року з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідно науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 року визнані та віднесені до національних пам'ятників історії і культури наступні споруди: споруда Дюрбе (Кубовидне), XVI сторіччя, споруда Мимбар XVI сторіччя, споруда Дюрбе Муххамед-Гирея-II XVI сторіччя, які розташовані на вул. Будьоного в м. Бахчисарай.
Згідно рішення Кримського облвиконкому №284 від 22.05.1979 року встановлена охоронна зона навколо національних пам'ятників історії та культури радіусом 50 метрів. Відповідно до п.40 Положення про охорону та використання пам'ятників історії та культури , затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР №865 від 16.09.82 року зони охорони пам'ятників історії та культури є складовою частиною генеральних планів міст, проектів детальної планіровки і забудови міст. Таким чином, вказані рішення Бахчисарайської районної Ради та виконкому Бахчисарайської міської Ради винесені з порушенням законодавства.
Відділ земельних ресурсів пояснює, що під час перевірки дотримання земельного законодавства держінспектором з контролю за використанням та охороною земель Центрально- Кримського регіону було виявлено порушення земельного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності Бахчисарайським Районним споживчим товариством, що самовільно зайняло земельну ділянку загальною площею 0,6067 га у м. Бахчисарай по вул.. Буденного 20, що використовується під розміщення центрального ринку та магазинів. Факт самовільного зайняття ділянки підтверджується актом № 161 від 16.08.04, наказом № 164 від 16.08.04р .; протоколом № 002972 від 05.10.04 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КоАП України, постановою №234 від 07.10.04 про протягування до адміністративної відповідальності, клопотанням № 75 від 19.11.04 про усунення порушень земельного законодавства, викопіюванням з плану території Бахчисарайської міської ради. Документи, встановлені ст.126 ЗК України, що підтверджують право на земельну ділянку, у відповідача відсутні. Таким чином, відповідачем порушені норми земельного законодавства, що встановлюють порядок отримання та реалізації права на земельну ділянку, що зайнята самовільно. СТ «Ринок» Бахчисарайського Районного споживчого товариства ніколи та ніяким уповноваженим органом по вул. Буденого 20 у м. Бахчисарай земля не виділялась.
Таким чином, повністю підтримує позовні вимоги прокурора.
Ухвалою ГС АР Крим від 04.04.2006 року до участі у справі як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник.
Представник заповідника пояснив, що на вказаній території знаходяться пам'ятки історії та культури національного значення, що були враховані спеціальною комісією у 20х роках 20го сторіччя. Група архітектурних пам'яток, що збережена - похоронні споруди 15-18 вв., є архітектурно - історичним комплексом, що має особливий статус охорони державою. Наукові досліди 20х років, численні архівні та історичні документи свідчать про наявність на вказаній території старовинного кладовища «Азис», що є пам'яткою археології. Постановою КМУ від 26.07.2001 № 878 «Про затвердження переліку історично населених міст України» Бахчисарай занесений до листу історичних міст України. Таким чином, вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою ГС АР Крим від 29.05.2006 року було залучено до участі у справі - Виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради та Бахчисарайська районна рада як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Бахчисарайська міська Рада вважає, що рішення № 31 від 03.01.2001 року та № 32 від 10.01.2001 були прийняті із порушенням діючого законодавства. Таким чином, повністю підтримує позовні вимоги прокурора.
Ухвалою ГС АР Крим від 04.09.2006 року до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини.
13.09.2006 року Бахчисарайське районне споживче товариство заявило клопотання про заміну відповідача - Бахчисарайське районне споживче товариство на Споживче товариство “Весна» Бахчисарайського районного споживчого товариства.
Суд частково задовольнив дане клопотання та вивів Бахчисарайське районне споживче товариство з числа відповідачів та залучив його до участі у справі як третю особу, та залучив Споживче товариство “Весна» Бахчисарайського районного споживчого товариства до участі у справі як співвідповідача.
Споживче товариство “Весна» у судове засідання не з'явилося, причини неприбуття суду не відомі.
17.10.2006 року Споживче товариство “Ринок» Бахчисарайського споживчого районного товариства заявило клопотання про заміну СТ “Ринок» на належного відповідача.
Суд не задовольнив вказане клопотання.
31.10.2006 року Прокурор заявив клопотання про закриття провадження по справі у частині визнання нечинним рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18.12.98 року, визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03.01.01., визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 32 від 10.01.01. року, оскільки Постанова ГС АР Крим від 19.09.2006 року у справі № 2-26/9677-2006А набрала законної чинності.
Ухвалою ГС АР Крим від 31.10.2006 року суд закрив провадження по справі визнання нечинним рішення Бахчисарайської районної ради № 59 від 18.12.98 року, визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 31 від 03.01.01., визнання нечинним рішення виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради № 32 від 10.01.01. року у порядку статті 157 ч. 1 п. 4КАС України.
Ухвалою ГС АР Крим від 29.05.2006 року суд перейшов на подальший розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та треті особи відмовився від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Бахчисарайське районне споживче товариство у судовому засіданні заявило про фіксування судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам та третім особам були вручені пам'ятки про права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -
Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Законом, який в даному випадку регулює інститут повноважень прокурора в процесі, є Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому справжнім Кодексом і іншими законами і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Згідно ч. 3 ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» одну з форм представництва прокуратурою інтересів держави є звернення до суду з позовними заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що здійснюються у відношенні між ними або з державою.
Згідно п. 4 мотивувальних частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. інтереси держави можуть співпадати повністю, частково або не співпадати зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств, організацій або з інтересами господарських суспільств з частиною державної власності в статутному фонді. Тим часом, держава може убачати свої інтереси не тільки в діяльності вказаних юридичних осіб, але і в діяльності приватних підприємств. З урахуванням того, що поняття «Інтереси держави» є оцінним, прокурор або заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту.
Пред'явлення даного адміністративного позову Прокурором Бахчисарайського району викликане охороною інтересів держави в особі Бахчисарайської міської ради.
Предмет позову свідчить про захист інтересів територіальної громади у здійсненні права власності на землю, яке від її імені здійснює орган самоврядування.
Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Стаття 32 Закону України "Про власність" визначила, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим -на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів -на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Пунктом 3 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Структура виконавчих органів самоврядування зазначена у ст. 11 цього ж закону, а повноваження виконавчого комітету, в разі його утворення радою - ст. 33 вказаного закону, зокрема: здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Повноважень по захисту та відновленню права територіальної громади в разі самовільного користування землею виконавчому комітету ради цим Законом не надано.
Відповідно до п. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення п.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту, як це визначено у мотивувальній частині та п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №З-рп/99, оскільки такі повноваження виконавчому комітету ради законом не надано і виконавчий комітет ради їх здійснює тільки в разі делегування радою таких повноважень.
Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47, 33, 43, п. 4 ст. 105 ГПК України усі обставини правовідносин, що існували та існують між сторонами у справі суд зобов'язаний був встановити для прийняття висновку відповідного фактичним обставинам у справі та законодавству з дотриманням одного з основних принципів правосуддя -рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом з додержанням засад змагальності.
Так, відповідно до рішення VI сесії Бахчисарайської районної ради 23 скликання від 18.12.1998 №59 затверджено технічний звіт по інвентаризації меж земельних ділянок загальною площею 11,589 га, Бахчисарайському РайСТ надано земельні ділянки, у тому числі центральний ринок -0,6235га, а Бахчисарайський районний відділ земельних ресурсів зобов'язано видати Бахчисарайському РайСТ державний акт на постійне користування землею.
Суд також враховує Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі № 2-17/7952-2006А, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог Бахчисарайського районного споживчого товариства до Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів про зобов'язання внесення змін до державного акту на право постійного користування земельними ділянками та до плану зовнішніх мереж землекористування державного акту. Вказана постанова вступила в законну силу з моменту проголошення, тобто з 11.10.2006 року.
Судом встановлені обставини надання земельної ділянки Бахчисарайському Рай СТ відповідно до вимог ст. 19 ЗК України (в редакції 1990 року зі змінами).
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок -будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Відповідачі доводили, що користування земельною ділянкою здійснювали внаслідок набуття у відання центрального ринку Бахчисарайського РайСТ у 1989р. як майнового комплексу по організації торгівельної діяльності у місті та згідно з рішеннями про надання органами місцевого самоврядування цієї земельної ділянки.
Згідно зі ст. 30 ЗК України (в редакції чинній у період 1991-2001рр.), при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
З прийняттям нового ЗК України ст. 120 визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п. 1 ст. 9, п. 1 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", ч. 4 ст. 37 Закону України "Про кооперацію" (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) від 11.11.2004 №16-рп/2004 було визначено, що передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про власність" набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів. Примусове відчуження майнових ринкових комплексів може здійснюватися лише на загальних підставах, установлених ч. 5 ст. 41 Конституції України.
Стаття 151 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
У серпні, листопаді 2004 року держінспектором з контролю за використанням та охороною земель Центрально-Кримського регіону була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства Бахчисарайського районного споживчого товариства.
У ході перевірки виявлено порушення земельного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності Бахчисарайським Районним споживчим товариством, що у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності самовільно зайняло земельну ділянку загальною площею 0,6067 га у м. Бахчисарай по вул. Буденного, 20. Земельна ділянка використовується під розміщення центрального ринку та магазинів.
Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки підтверджений актом перевірки дотримання земельного законодавства № 161 від 16.08.04, наказом № 164 від 16.08.04р.; протоколом № 002972 від 05.10.04 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-5 КпАП України, постановою №234 від 07.10.04 про протягування до адміністративної відповідальності, клопотанням № 75 від 19.11.04 про усунення порушень земельного законодавства, викопіюванням з плану території Бахчисарайської міської ради.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується спільно Бахчисарайським районним споживчим товариством та Споживчим товариством “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства.
06.06.2006 року Бахчисарайське районне споживче товариство передало нежилі приміщення на території ринку по вул. Будьонного, 20 у м. Бахчисарай Споживчому товариству “Весна», що підтверджується актом безоплатної передачі основних засобів від 06.06.2006 року.
10.10.2006 року комісія у складі представників Бахчисарайської районної прокуратури, Бахчисарайського районного відділу земельних ресурсів, Бахчисарайської міської ради та Центрально-Кримського відділу Держземінспекції Криму у виконання Ухвали ГС АР Крим від 03.10.2006 року провели обстеження земельного законодавства у м. Бахчисарай по вул. Будьонного, 20, що раніше використовувався Бахчисарайським районним споживчим товариством під розташування ринку.
У ході обстеження встановлено, що частина вказаної земельної ділянки зайнята під розміщення тимчасових металевих навісів, а також капітальних споруд з каменю та бетону і каменевого гаражу.
За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 10.10.2006 року.
Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі неусунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Відповідно до ст. 144 Земельного кодексу у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Пунктом 6.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Держкомзему України від 12.12.2003р. № 312 передбачена, що з метою усунення наслідків виявлено порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка зайнята самовільно і позовні вимоги у частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки підлягають задоволенню виду наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про місцеве самоврядування» міська Рада є органом місцевого самоврядування, який діє по принципу розподілу повноважень у порядку, визначеному діючим законодавством.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпоряджаються землею органи місцевого самоврядування та органи державної влади, які у межах своїх повноважень передають землі у власність або надають у користування або вилучають їх.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
На момент розгляду справи у відповідача відсутні договір оренди земельної ділянки або державний акт на земельну ділянку.
Також слід відмітити, що частина 3 статті 125 Земельного кодексу України містить загальне правило відносно заборони використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), отримання документу, що посвідчує право на неї, і державної реєстрації.
Порушення даної норми тягне за собою відповідальність, визначену статтею 212 Земельного кодексу України, - повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, яке виконується за рішенням суду.
Виходячи з матеріалів справи та вищенаведених норм законодавства, суд дійшов до висновку про наявність у Бахчисарайського РайСТ права на земельну ділянку тільки на підставі договору оренди, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі» у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону і передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що ніякий інший дозвільний акт на право користування земельною ділянкою, якій виходить з органів державної влади і місцевого самоврядування окрім договору оренди ат акту на право постійного користування земельною ділянкою не є правовстановлюючими документами, що дають підставу приступати до користування земельною ділянкою.
Факт користування земельною ділянкою за відсутності договору оренди або акту на постійне користування земельною ділянкою є самовільним захватом земельної ділянки. Рішення або розпорядження власника земельної ділянки не є альтернативним документом договору оренди або акту, оскільки законодавством встановлений виключно вичерпний перелік правовстановлюючих документів і обмеження заборони до користування земельною ділянкою при їх відсутності.
Досліджуя матеріали справи і пояснення сторін судом встановлено, що відповідач ніколи не мав належних документів, які дозволяють приступати до використання земельної ділянки, возводити на ній споруди і будівлі, право власності на які нероздільно пов'язані з правом користування земельної ділянки на якій вони розведені. У протилежному випадку це майно розцінюється як самовільна забудова і не дає право її власнику на користування земельною ділянкою, передбачене статтею 120 ЗК України.
Крім того, суд враховує ті обставини, що в даний час на території Бахчисарайського ринку і в його найближчій окрузі знаходяться пам'ятники архітектури національного значення і їх охоронні зони:
1. Дюрбе Мухам Мед-Ги реї II («Великий восьмигранник»), 16в. (м. Бахчисарай перехрестя вулиць Будьонного і Нахимова) - є пам'ятником архітектури національного значення поставлений на облік ухвалою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963г. № 970. уч. №296-Н. Межа охоронної зони обмежена колом з радіусом 50м - затверджена рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979р. № 284.
2. Дюрбе («Малий восьмигранник»), 16в. (м. Бахчисарай, провулок Першотравневий поряд з домоволодінням №3) - є пам'ятником архітектури національного значення поставлений на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08- 1963г. №970, уч.М'297-Н. Межа охоронної зони обмежена колом з радіусом 50м затверджена рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979г. №284.
3. Дюрбе (Кубовидне), 16в. (м. Бахчисарай. вул. Буденного) - є пам'ятником архітектури національного значення поставлений на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963г. № 70. уч.№298-Н. Межа охоронної зони обмежена колом з радіусом 50м - затверджена рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979г. №284.
Мімбар (Ахмед-бея), 16в. (м. Бахчисарай вул. Буденного) - є пам'ятником архітектори національного значення поставлений на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963г. №970. уч.№298-Н. Межа охоронної зони обмеженаколом з радіусом 50м - затверджена рішенням Кримського облвиконкому від22.05.1979г. №284.
Стаття 53 Земельного кодексу України передбачає склад земель історико-культурного призначення. Відповідно до вказаної статті до земель історико-культурного призначення належать землі, на який розташовані:
а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;
б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництва, каналів, шляхів;
в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
Згідно статті 54 Земельного кодексу землі історику культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історику-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховані, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
Досліджуя матеріали справи, пояснення представника Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини судом встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення. Облаштування ринкової діяльності шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 163 КАС України та підписана 21.11.2006 року
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Споживче товариство “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19) та Споживче товариство “Весна» (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19), звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,6067 га, яка розташована за адресою: АР Крим м. Бахчисарай вул. Будьонного, 20 шляхом зносу будов.
Зобов'язати Споживче товариство “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19) та Споживче товариство “Весна» (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,6067 га, яка розташована за адресою: АР Крим м. Бахчисарай вул. Будьонного, 20 Бахчисарайській міській раді.
Стягнути з Споживчого товариства “Ринок» Бахчисарайського районного споживчого товариства (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19; банківські реквізити суду не відомі) у дохід Державного бюджету України (отримувача: Держбюджет м. Сімферополь, р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управлення Держказначейства в АРК, МФО 824026, код ЗКПО 22301854) 1,70 грн. судового збору.
Стягнути з Споживчого товариства “Весна» (м. Бахчисарай вул. Будьонного, 19; банківські реквізити суду не відомі) у дохід Державного бюджету України (отримувача: Держбюджет м. Сімферополь, р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управлення Держказначейства в АРК, МФО 824026, код ЗКПО 22301854) 1,70 грн. судового збору.
Виконавчі документи видати після вступу постанови у законну силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає чинності через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.