07 грудня 2006 р.
№ 14/136/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", с. Білоріцьке, Веселівський р-н., Запорізька обл.
на рішення
господарського суду Запорізької області від 11.05.2006
та постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006
у справі
№ 14/136/06
за позовом
Приватного підприємства "Агропромхімснаб", м.Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич", с. Білоріцьке, Веселівський р-н., Запорізька обл.
про
стягнення 106537,43грн.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду
від відповідача:
Юхимчук В.Є. за дов. від 23.11.06.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвали Вищого господарського суду України від 20.10.2006, від 22.11.2006 надіслані сторонам у справі відповідно -25.10.2006 та 22.11.2006).
Доповідач: Продаєвич Л.В.
10.04.2006 року Приватне підприємство "Агропромхімснаб" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" заборгованості, яка виникла за договором купівлі - продажу від 15.01.2005 №36-2005 у сумі 90630,00 грн. з урахуванням індексу інфляції у сумі 5528,43грн., 3% річних у сумі 1415,32грн. та пені у сумі 8963,68грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 (суддя: Хоролець Т.Г.) - позов задоволений частково. З ТОВ "Агрофірма "Славутич" на користь Приватного підприємства "Агропромхімснаб" стягнуто 90630,00грн.-основного боргу, 5528,43грн.-інфляційних нарахувань, 1415,32грн.-3% річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції послався на доведеність факту поставки товару за видатковою накладною від 27.04.2005 та його прийняття покупцем на підставі відповідної довіреності.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені вмотивоване невизначеністю розміру пені у договорі від 15.01.2005 №36-2005.
За апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" та Приватного підприємства "Агропромхімснаб" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 (судді: Коробка Н.Д. -головуючий, Яценко О.М., Юхименко О.В.) - залишене без змін з тих же підстав.
В поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Славутич" просить скасувати рішення та постанову, посилаючись на допущені при їх прийнятті порушення норм процесуального та матеріального права.
Скаржник зауважує на тому, що господарським судом залишене без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника Касьяненко Г.О., чим порушені приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України та встановлене статею 59 Конституції України право товариства на правову допомогу та на участь представника у судовому засіданні.
Підставою для скасування постанови апеляційної інстанції товариство вважає порушення судом статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник посилається на справу №2/304, предметом якої є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.01.2005 №36-2005 та вважає, що оскільки позовні вимоги ґрунтуються на вищевказаному договорі, суд повинен був задовольнити клопотання товариства про зупинення провадження у справі, але цього не зробив, розглянув справу за №14/136/06, що призвело до винесення неправомірного рішення у даній справі.
У судовому засіданні касаційної інстанції ТОВ "Агрофірма "Славутич" уточнені вимоги касаційної скарги, в яких останнє просить справу направити на новий розгляд.
У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство "Агропромхімснаб" просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що судові акти є законними та обґрунтованими, винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.
В ході касаційного перегляду встановлено, що позовні вимоги Приватного підприємства "Агропромхімснаб" ґрунтувалися на умовах укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" (покупець) договору від 15.01.2005 №36-2005 та положеннях статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку товариства сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також 3% річних з простроченої суми та пені.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.2006 у справі №2/304 вказаний договір визнаний недійсним, проте, при розгляді даної справи вказана обставина не врахована, як і можливість проведення реституції за недійсною угодою. Судами не з'ясовано чи впливає рішення з господарського спору у справі №2/304 на права та обов'язки сторін у даній справі.
В оскаржуваних судових актах зазначено, що Приватне підприємство "Агропромхімснаб" здійснило поставку засобів захисту рослин на суму 90630,00 грн., яка покупцем не сплачена.
Виходячи з цих обставин, суди визнали, що грошове зобов'язання, яке є предметом спору не виконане, а тому дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних.
Суди з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України застосували відповідальність за порушення грошового зобов'язання, строк виконання якого визначений позивачем датою 15.09.2005року згідно з пунктом 5.2.2. договору.
Не заперечуючи наявність кредиторської заборгованості відповідача, судова колегія, між тим, не погоджується з іншими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке:
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 укладеного між сторонами договору поставка товару здійснюється на протязі п'яти робочих днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати, яка визначена у пункті 5.2.1 цього договору.
Розділом 5 договору передбачені умови розрахунків, згідно з якими оплата товару покупцем провадиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару провадиться наступним чином: вартість продукції в розмірі 38% від суми договору сплачується на умовах попередньої оплати, а інша частина вартості у розмірі 62% від суми договору сплачується у строк до 15.09.2005року (пункт 5.2.1., 5.2.2. договору).
Як вбачається із позовної заяви позивач вважає, що саме з цієї дати у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару.
При розгляді справи судами не враховано, що зазначеним пунктом договору врегульовані питання розрахунків щодо частини вартості товару, яка залишилася несплаченою, оскільки як вбачається із умов договору поставка товару повинна здійснюватися протягом п'яти робочих днів з моменту проведення попередньої оплати.
Позивач, не отримавши попередньої оплати, здійснив часткову поставку засобів захисту рослин. Оскільки будь-які інші строки проведення розрахунків договором від 15.01.2005 не передбачені, судам слід було врахувати, що прострочення має місце у разі недотримання умови щодо строку виконання зобов'язання.
Положення статті 530 Цивільного кодексу України, за якими розрізняються зобов'язання з визначеним строком виконання і зобов'язання, в яких строк визначено моментом вимоги та виконання яких відбувається у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, не застосовані судами під час розгляду даної справи.
Судами попередніх інстанцій, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України, не перевірено розрахунок позивача, не визначено момент, з якого починається прострочення виконання зобов'язання та не надано належної оцінки позовним вимогам щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини справи, та виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, передбачених частиною 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України щодо перевірки повноти встановлення обставин справи, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішення спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що всі постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити дійсні правовідносини сторін і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.05.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 у справі № 14/136/06 -скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" -задовольнити.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич