09 листопада 2006 р.
№ 8/63д/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Добролюбової Т.В.,
суддів :
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006
у справі
№ 8/63д/06
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до
Селянського фермерського
господарства “Мрія»
про
розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1020, 00 грн.
за участю представників від:
позивача
не з'явились, належно повідомлені
про час місце засідання суду
відповідача
не з'явились, належно повідомлені
про час місце засідання суду
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області у лютому 2006 року заявлений позов до Селянського фермерського господарства “Мрія» про розірвання договору № 143 від 29.12.1998 купівлі-продажу державного майна на аукціоні (далі -Договір), стягнення з останнього штрафних санкцій за невиконання умов названого договору у розмірі 1020,00 грн. та повернення державного майна -незавершене будівництво бази управління експлуатації Приазовської зрошувальної системи, яке розташоване за адресою: м. Мелітополь, Каховське шосе.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами 23 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та статтями 526, 530 Цивільного кодексу України. Позивач посилався на те, що відповідачем порушено вимоги пункту 5.2 Договору, який передбачає надання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області необхідних матеріалів, відомостей, документів про виконання умов вказаного договору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2006, ухваленим суддею Поповою І.А., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог позивача, оскільки Договором обмежено строк здійснення позивачем контролю за виконанням умов названого договору до 5 років, який сплинув 30.12.2003.
Запорізький апеляційний господарський суд у складі Федорова І.О. -головуючого, та суддів Шевченко Т.М., Яценко О.М., постановою від 19.07.2006 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення. При цьому, апеляційною інстанцією встановлено факт невиконання зобов'язань, покладених на відповідача підпунктом 5.1.3 та пунктом 5.2 спірного Договору.
Не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального та процесуального права, позов задовольнити. Заявник вважає, що господарськими судами не взято до уваги вимоги статей 526, 629 Цивільного кодексу України та приписи Наказу Фонду державного майна України від 19.08.1998 № 1649, яким встановлено, що орган приватизації повинен забезпечити зняття контролю кожного конкретного договору купівлі-продажу тільки у разі повного виконання його умов незалежно від терміну дії договору або його розірвання. У зв'язку з цим, суди при винесенні судових актів у справі неправомірно застосували строк позовної давності.
Від Селянського фермерського господарства “Мрія» відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.12.1998 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області та Селянським фермерським господарством “Мрія» укладено договір № 143 купівлі-продажу державного майна на аукціоні, згідно якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача державне майно - незавершене будівництво бази управління експлуатації Приазовської зрошувальної систем, розташоване на земельній ділянці площею 2,41 га за адресою: 332311, м. Мелітополь, Каховське шосе, а відповідач -прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі. За результатами проведеного аукціону зазначений об'єкт продано за 120 грн. Договір нотаріально посвідчено 30.12.1998.
За умовами підпунктів 5.1.3 та 5.2 Договору на відповідача, зокрема, покладено обов'язок протягом шести місяців з моменту його підписання підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт, а також надання на вимогу позивача необхідні матеріали, відомості, документи про виконання умов зазначеного договору. Пунктом 6.1 Договору позивача зобов'язано здійснювати контроль за виконанням умов названого договору на протязі п'яти років з моменту його нотаріального посвідчення.
25.11.2005 позивачем проведено поточну перевірку виконання відповідачем умов Договору та складено акт № 213, в якому зазначено про невиконання відповідачем умов Договору щодо переоформлення права забудовника на об'єкт до 30.06.1999, а також про невиконання запиту позивача № 01-23/2682 від 11.08.2005 щодо надання інформації про виконання умов Договору.
Зазначений акт було направлено листом від 29.11.2005 відповідачу для ознайомлення та підписання, проте відповідач підписаного примірника або іншої відповіді позивачу не направив.
Відповідно до пункту 7.3 Договору за невиконання в строк зобов'язань, обумовлених підпунктами 5.1.3 та 5.2 Договору, покупець сплачує штраф у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний випадок. До того ж, пунктом 11.3 Договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або арбітражного суду. Претензією № 01-22/36 від 12.01.2006 позивач запропонував позивачу сплатити штрафні санкції у розмірі 1020 грн., розірвати Договір та повернути об'єкт приватизації. Зазначені вимоги відповідачем виконані не були. Виявлені порушення умов Договору обумовили необхідність звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання спірного договору, повернення майна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн.
Місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статті 238 Господарського кодексу України виходив з того, що розірвання договору купівлі-продажу є різновидом адміністративно-правової санкції, передбаченої Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Також зазначив, що адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватися органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку встановленому законом. Оскільки п'ятирічний строк здійснення позивачем контролю за виконання умов Договору сплинув 30.12.2003, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача.
Перевіряючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційна інстанція, керуючись статтею 75 Цивільного кодексу УРСР, застосувала до спірних правовідносин позовну давність, виходячи з наступного.
В силу приписів статті 71 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент укладення договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За умовами пункту 5.1.3 Договору відповідач зобов'язався підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо оформлення права забудовника на об'єкт протягом 6 місяців з моменту підписання Договору, тобто до 29.06.1999. У свою чергу, згідно з пунктом 6.1 Договору на позивача був покладений обов'язок здійснювати контроль за виконанням умов названого Договору на протязі п'яти років з моменту його нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим позивач повинен був дізнатися про порушення відповідачем умов пункту 5.3.1 Договору вже 30.06.1999, тобто наступного дня після закінчення строку, протягом якого право забудовника повинно було бути переоформлено. За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. за порушення умов пункту 5.1.3 Договору і, відповідно, про розірвання умов Договору саме з цієї підстави, сплинув 29.06.2002.
За правилами статті 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Проте, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Разом з тим, доказів поважності причин пропуску цього строку позивач суду не надав.
Доводи позивача про те, що п'ятирічний строк здійснення контролю продовжує позовну давність і право на позов виникає саме в останній день цього строку - 30.12.2003 правомірно відхилені апеляційною інстанцією з огляду на те, що інший, ніж передбачений статтею 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк позовної давності законодавством не передбачений, а посилання на договір, як на підставу для зміни цього строку суперечить вимогам 73 Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якої зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.
Враховуючи, що позов у даній справі було подано 16.02.2006, тобто поза межами строку позовної давності за вимогою про стягнення 510,00 грн. за порушення пункту 5.1.3 Договору та його розірвання з цієї підстави, апеляційна інстанція обґрунтовано відмовила в цій частині позову. При цьому, судом правомірно зазначено, що до даного спору не можуть бути застосовані правила позовної давності, встановлені Цивільним Кодексом України від 16.01.2003, оскільки строк пред'явлення даного позову сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Предметом даного позову є також вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за невиконання відповідачем пункту 5.2 Договору та розірвання Договору з цієї підстави. Згідно частини третьої статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Термін дії зобов'язання відповідача за пунктом 5.2 у спірним Договором не визначений. Виходячи з положень абзацу четвертого частини другої статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна», термін дії зобов'язань за угодою, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років. А відтак, термін дії зобов'язання відповідача за пунктом 5.2 Договору мав сплинути 30.12.2003. За таких обставин, відповідач вправі був залишити без виконання запит позивача від 11.08.2005 № 01-23/2682 про надання до 20.08.2005 звіту щодо виконання зобов'язань за пунктами 5.1.3 та 5.2 Договору та надання завірених копій документів, що підтверджують їх виконання. Отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. за невиконання пункту 5.2 Договору є безпідставними.
Оскільки вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн. за невиконання умов пунктів 5.1.3 та 5.2 Договору є безпідставними, вимоги щодо його розірвання та про повернення майна, з підстав невиконання відповідачем умов зазначених пунктів Договору, слід визнати необґрунтованими.
Щодо наявності у позивача повноважень щодо здійснення контролю за виконанням відповідачем умов Договору поза межами строків, передбачених пунктом 6.1 Договору, слід зазначити таке.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Касаційна інстанція вважає помилковими висновки господарських судів щодо відсутності у позивача повноважень на здійснення перевірки стану виконання Договору з мотивів закінчення терміну дії повноважень, передбачених пунктом 6.1 Договору, оскільки в розумінні абзацу шостого частини другої статті 27 Закону України “Про приватизацію державного майна» та частини восьмої статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» органи приватизації здійснюють контроль незалежно від умов договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006 у справі № 8/63д/06 залишити без змін.
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич