Дата документу Справа №
Провадження № 22-ц/778/1961/13 Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С.О.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
24 квітня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
при секретарі: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Любимівська сільська рада Гуляйпільського району Запорізької області, про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, -
У вересні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, який уточнила 31 травня 2012 року, про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Зазначала, що після смерті її батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на земельну ділянку 6,9551 га, розташовану на території Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, яку померлий заповів відповідачу заповітом від 03.06.2004 року.
Вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили про наявність заповіту, на підставі якого спадкодавець належне йому майно заповів ОСОБА_4
Вважає, що заповіт необхідно визнати недійсним на підставі частини 1 статті 1257 ЦК України, оскільки документ складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. До того ж заповіт не підписувався спадкодавцем. Оскільки у період перебування спору у суді приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області 26 вересня 2011 року було видано свідоцтво про право ОСОБА_4 на спадщину за заповітом, просила також визнати недійсним вказане свідоцтво.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та наданим доказам, просить рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, вислухавши доводи представника апелянта за довіреністю ОСОБА_6, пояснення ОСОБА_4, його представника за довіреністю ОСОБА_7, представника Любимівської сільської ради ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, в разі невідповідності висновків суду обставинам справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Постановляючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт оформлений належним чином, як то передбачено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій.
Проте такі висновки суду, не відповідають фактичним обставинам, вимогам закону.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю належала земельна ділянка площею 6,9551 га, розташована на території Любимівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області ( а. с. 11-12 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Організацією поховання займалася донька померлого - ОСОБА_3 ( а. с.9,13,16,17,19-22 ).
25 травня 2011 року ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги звернулася до приватного нотаріуса Гуляйпільського районного нотаріального округу ОСОБА_9 з заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька, на підставі якої була заведена спадкова справа № 19/2011. 26 травня 2011 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_4 Приватний нотаріус ОСОБА_9 зробив 26 вересня 2011 року запити щодо надання інформації з приводу спадкового майна - земельної ділянки, 26 вересня 2011 року видав на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_5 ( а. с. 61-96 ).
Згідно до статей 1233,1234,1247,1248,1251 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповіт складається у письмовій формі, має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальними правилами ЦК щодо недійсності правочинів. Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і однією з таких є: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недійсними є заповіти, в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права, складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Стаття 1257ЦК України встановлює, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним.
ОСОБА_3, оспорюючи дійсність правочину, посилалась на те, що заповіт не підписувався спадкодавцем. З цього приводу 03 серпня 2012 року позивачка подала клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке задоволено ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2012 року. По справі призначена почеркознавча експертиза для визначення чи виконаний підпис у заповіті від 03 червня 2004 року ОСОБА_5 Проведення експертизи доручено експертам НДЕКЦ при ГУМВС України у Запорізькій області, які попереджені судом про кримінальну відповідальність за статтями 384,385 КК України ( а. с. 180-185 ).
У висновку експерта № 326 від 24 жовтня 2012 року вказано, що підпис у заповіті від 03 червня 2004 року в графі «Підпис» виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_5 ( а. с.196-201 ).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив лише з пояснень частини свідків, допитаних за клопотанням відповідача. При цьому висновки свої достатньо не обґрунтував, а незгоду з висновком експерта в порушення положень частини 7 статті 147 ЦПК України не мотивував.
Разом з тим, згідно статті 150 ЦПК України, якщо суд визнає висновок експерта неповним або неясним, то призначає додаткову експертизу; якщо визнає висновок експерта необґрунтованим - призначає повторну експертизу.
Відповідач клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи не заявляв ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, допустимих доказів на підтвердження факту особистого підписання спадкодавцем заповіту в ході вирішення спору надано не було.
Зважаючи на те, що за висновком експерта ОСОБА_10 заповіт не підписував, а також з урахуванням конкретних обставин справи та положень статей 203,1257 ЦП України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_3
За таких обставин рішення суду першої інстанції на підставі статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про визнання недійсним заповіту та отриманого на його підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
Крім того, на підставі частини 5 статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору 179 грн. 65 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 39 грн., на проведення почеркознавчої експертизи 900 грн. 48 коп. ( а. с. 23-24,212,218 т. 1, а. с. 7 т. 2).
Стягувати 110 грн. державного мита підстав немає, оскільки заява ОСОБА_3 від 31 травня 2012 року про забезпечення позову ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 31 травня 21012 року залишена без задоволення ( а. с. 145-147 ).
Вимоги апелянта про компенсації витрат кошти за надання правової допомоги задоволенню не підлягають.
За змістом статей 79,84 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати на правову допомогу адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Процесуальне становище особи, яка надає правову допомогу, її права і порядок вступу у процес визначені статтею 56 ЦПК України. Зазначені особи відносяться до інших учасників процесу.
Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції в якості представника позивача, а не в якості особи, яка надає правову допомогу, приймав участь ОСОБА_6 ( а. с. 25 т. 1 ).
Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і розрахунок на підтвердження суми гонорару представником ОСОБА_11 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надавалася.
Представник особи, яка бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено статтями 26,42 ЦПК, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.
Із договору про надання правової допомоги від 16 вересня 2011 року видно, що ОСОБА_3 укладений договір про правову допомогу з ТОВ «Димекс», згідно до якого обсяг правової допомогти обмежується цивільною справою за позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним ( а. с. 223,224 т. 1 ). Із ксерокопії квитанції до прибуткового касового ордеру № 37 від 11 грудня 2012 року видно, що позивачка внесла до каси ТОВ «Димекс» 2 000 грн. Однак квитанція не містять дані про те, за виконання якої роботи внесені кошти. До того ж представником ОСОБА_3 у суді був ОСОБА_6, який діяв не на підставі укладеного договору з товариством, а на підставі довіреності.
За таких обставин з відповідача не підлягають стягненню 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2013 року у даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсним заповіт від 03 червня 2004 року, складений на ім'я ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Любимівської сільської радим Гуляйпільського району Запорізької області і зареєстрований в книзі запису нотаріальних дій виконкому під номером 3.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 вересня 2011 року, видане на ім'я ОСОБА_4 та посвідчене приватним нотаріусом Гуляйпільськго районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9, реєстраційний номер 1927, спадкова справа 19/2011.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору 179 грн. 65 коп., на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 39 грн., на проведення почеркознавчої експертизи 900 грн. 48 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: