Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-ц/778/2393/13р. Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
Іменем України
24 квітня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів: Дзярука М.П.
Трофимової Д.А.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 за участю третьої особи сектору громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗГУ УМВС України, Органу опіки та піклування рай адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про усунення перешкод у користуванні власністю,
У січні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_8 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначали, що вони є власниками будинку по АДРЕСА_1 м. Запоріжжя на підставі договору купівлі продажу від 29.02.2012 укладеного між ОСОБА_9 та позивачами, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованим Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»
Продавцем зазначеної квартири відповідно до договору купівлі-продажу від 29.02.2012 р. є ОСОБА_9, якому житловий будинок належав на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 22.11.2007 р. зар. № 1312.
На момент укладення договору купівлі-продажу в будинку, окрім ОСОБА_9, інші особи не були зареєстровані та не проживали, про що зазначено у п. 10 договору купівлі-продажу.
У грудні 2012 року позивачу ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, 27.11.2012 р. зареєструвалися у належному йому житловому будинку за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується довідкою Обласного адресно-довідкового сектору про реєстрацію місця проживання або місця перебування фізичної особи від 25.12.2012р. № 043511.
Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просили суд усунути перешкоди у праві власності на указаний будинок та зняти відповідачку та її неповнолітню доньку з реєстрації за даною адресою, оскільки вони мають намір продати будинок, але не можуть цього зробити оскільки в будинку зареєстровані відповідачі.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у праві розпорядження будинком за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_1
Знято ОСОБА_3 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації за указаною адресою.
Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивачі є новими власниками будинку, які не перебувають у договірних відносинах та родинних зв'язках із відповідачами, що надає їм право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації осіб, які зареєстровані як такі, що мешкають у будинку, належному позивачам на праві власності. Такі права власника базуються як на ст. ст. 387, 391 ЦК України, так і ст. ст. 98, 116, 168 ЖК України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є власниками спірного жилого будинку на підставі договору купівлі-продажу.
На час ухвалення рішення суду судом першої інстанції, зазначений договір не оспорений і в провадженні судів не перебувало справ про визнання цього договору недійсним або розірвання його.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом особами, які заселилися до нього зі згоди колишнього власника, у випадку зміни власника.
Виникнення права осіб на користування житлом та обсяг цих прав залежить від наявності у особи, зі згоди якої вони вселилися, права власності на це житло, а отже, припинення права власності цієї особи на житло припиняє право осіб, які з її згоди були вселені, на користування житлом.
Право відповідачів, які не є власниками спірної квартири, на користування нею були похідними від прав колишнього власника цієї квартири, а з припиненням його права власності, припинилося й право користування житлом відповідачки та її неповнолітньої дитини.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки позивачі є новими власниками спірного будинку, які не надавали згоди на реєстрацію у ній відповідачів, а останні зареєструвалися у будинку без будь-якої згоди та без відома власників, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх зняття з реєстрації у вказаному будинку.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2013 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: