02 квітня 2013 р.Справа № 820/1355/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. по справі № 820/1355/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про скасування висновку,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просив суд:
- висновок службової перевірки за фактами, викладеними у депутатському зверненні народного депутата України Грушевського Віталія Анатолійовича, від 02.02.2013 року, проведеної заступником начальника ВДСЛтаДОН УГБ ГУМВС України в Харківській області Косінова Д.В., визнати незаконним та скасувати;
- визнати дії заступника начальника ВДСЛтаДОН УГБ ГУМВС України в Харківській області Косінова Д.В., при проведенні службової перевірки за фактами, викладеними у депутатському зверненні народного депутата України Грушевського Віталія Анатолійовича, а саме внесення недостовірних даних та інформації, що не відповідає дійсності стосовно не проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, до висновку від 02.02.2013 року, незаконними.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування висновку в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування висновку службової перевірки за фактами, викладеними у депутатському зверненні народного депутата України Грушевського Віталія Анатолійовича, від 02.02.2013 року, проведеної заступником начальника ВДСЛтаДОН УГБ ГУМВС України в Харківській області Косінова Д.В. - закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм процесуального права позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний висновок службової перевірки за фактами викладеними у депутатському звернені народного депутата України Грушевського В.А. не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а тому не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є висновок службової перевірки за фактами викладеними у депутатському звернені народного депутата України Грушевського В.А., затверджений заступником начальника ВДСЛ та ДОН УГБ ГУМВС України в Харківській області, який позивач просить визнати недійсним та скасувати.
Колегія суддів зазначає, що висновок службової перевірки за фактами викладеними у депутатському звернені народного депутата України Грушевського В.А. від 02.02.2013 року лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки щодо законності зберігання вогнепальної зброї громадянином ОСОБА_1 та не є остаточним документом, зобов'язуючим позивача до вчинення будь-яких дій.
Таким чином, висновок службової перевірки, який містить висновки перевіряючого щодо її результатів, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт носить рекомендований характер та не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єкта, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.
При цьому, як вбачається з позовної заяви, на підставі зазначеного висновку службової перевірки від 02.02.2013 року, прийнято рішення про анулювання дозволу ОСОБА_1 на право носіння та зберігання спеціального засобу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивач, не погоджуючись з рішенням про анулювання дозволу на право носіння та зберігання спеціального засобу, може захистити свої порушені права шляхом оскарження такого рішення суб'єкта владних повноважень у судовому порядку, а не зверненням до суду з позовом про скасування Висновку.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є вірним, оскільки це повністю відповідає вимогам КАС України.
До компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Згідно пункту 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суди, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування висновку службової перевірки за фактами, викладеними у депутатському зверненні народного депутата України Грушевського Віталія Анатолійовича, від 02.02.2013 року, проведеної заступником начальника ВДСЛтаДОН УГБ ГУМВС України в Харківській області Косінова Д.В.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів підтверджує, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року по справі № 820/1355/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. по справі № 820/1355/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.