01 квітня 2013 р.Справа № 2а-14067/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-14067/12/2070
за позовом ТОВ "Прома Україна"
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року адміністративний позов ТОВ "Прома Україна" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012 року № 0006622305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 32460, 00 грн. за основним платежем. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.11.2012 року № 0009462305 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35282, 50 грн. , в тому числі 28226, 00 грн. за основним платежем та 7056,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Прома Україна" діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконкомом Харківської міської ради 06.08.2008 р. , є юридичною особою про що свідчить також копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 087596 від 06.08.2008 р., включено до ЄДР ЮО та ФОП згідно копії витягу серії № 11587187 станом на 01.11.2011 р.), взято на податковий облік ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 08.08.2008 р. за № 33949, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 08.08.2008 р. № 37032, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.09.2008 р. № 100138765, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.
Згідно довідки АА № 740133 з ЄДРПОУ від 31.10.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області ТОВ "Прома Україна" здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 27.12 виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 28.25 виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Прома Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спрінт ЛТД» їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 09.08.2012 р. за № 3175/2305/33480189.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями, підприємством ТОВ "Прома Україна" занижено податок на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 28226, 38 грн., у тому числі за серпень на 12533, 15 грн., за вересень 2011 року на суму 15693, 23 грн.;
- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.5.1 п.138.5, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на 32460, 33 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. на 32460, 33 грн.
На підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення від 28.08.2012 року № 0006622305 про збільшення ТОВ "Прома Україна" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 32460, 00 грн. та № 0006632305 про збільшення ТОВ "Прома Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35282, 50 грн., в тому числі 28226, 00 грн. за основним платежем та 14113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Харківській області своїм рішенням № 5426/10/10.2-17 від 01.11.2012 р. скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі від 28.08.2012 року № 0006632305 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 7056,50 грн., в іншій частині вказане повідомлення залишено без змін, а скаргу -без задоволення.
ДПС України рішенням від 04.12.2012 року № 6551/0/61-12/10-2115 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012 року № 0006632305 та № 0006622305 залишені без змін, в скаргу без задоволення.
На підставі рішення ДПС у Харківській області № 5426/10/10.2-17 від 01.11.2012 р. відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення, а саме: від 27.11.2012 року № 0009462305 про збільшення ТОВ "Прома Україна" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35282, 50 грн., в тому числі 28226, 00 грн. за основним платежем та 7056, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами.
Підставою для встановлення порушень позивачем вимог діючого податкового законодавство стали акти (довідки) перевірок контрагентів позивача з ТОВ «Спрінт ЛТД» , який в свою чергу мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт , з яких вбачається неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність кваліфікованого персоналу, незначного штату працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявністю в штаті тільки керівних посад; відсутністю основного фонду (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі:транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень;відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку. Господарські операції між ним та ТОВ "Спрінт ЛТД" не мали реального характеру та не направлені на реальне настання наслідків від здійснення господарської діяльності, незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промтехноопт та відповідно неправомірність формування валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаними контрагентами є необґрунтованими, а тому висновки щодо порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 та п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. п. 138.5.1 п.138.5, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті здійснення ним правовідносин з вказаним контрагентом не відповідає дійсності, суперечить фактичним обставинам та чинному законодавству України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Спрінт ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Прома Україна" (покупець) укладений договір поставки від 08.04.2011 року, згідно п. 1.1. якого покупець зобов'язується сплатити замовлений товар і прийняти його від постачальника на умовах, зазначених в цьому договорі, а постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість та ціни якого визначаються рахунками фактурами для кожної разової поставки .
Загальна сума договору становить 900000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 150000, 00 грн. (п. 2.2. договору), термін дії договору - до 31.12.2011 року (п. 9.1. договору).
Фактичне виконання цього договору підтверджується видатковими накладними №РН-0000028 від 10.08.2011р. на суму 28034,69 грн., податковою накладною №5 від 10.08.2011р. на загальну суму 28034,69 грн. (в тому числі ПДВ - 4672,45); №РН-0000032 від 22.08.2011р. на суму 24680,47 грн., податковою накладною №8 від 22.08.2011р. на загальну суму 24680,47 грн. (в тому числі ПДВ-4113,41); №РН-0000041 від 25.08.2011р. на суму 22483,74 грн., податковою накладною №17 від 25.08.2011р. на загальну суму 22483,74 грн. (в тому числі ПДВ - 3747,29); №РН-0000056 від 06.09.2011р. на суму 28253,24 грн., податковою накладною №12 від 06.09.2011р. на загальну суму 28253,24 грн. (в тому числі ПДВ - 4708,87); №РН-0000064 від 13.09.2011р. на суму 29548,69 грн., податковою накладною №20 від 13.09.2011р. на загальну суму 29548,69 грн. (в тому числі ПДВ - 4924,78); №РН-0000070 від 28.09.2011р. на суму 36357,43 грн., податковою накладною №22 від 28.09.2011р. на загальну суму 36357,43 грн. (в тому числі ПДВ - 6059,57).
Транспортування товару підтверджується товаро-транспортними накладними: ТТН №1706 від 10 серпня 2011 р.; ТТН №1710 від 22 серпня 2011 р.; ТТН №1711 від 25 серпня 2011 р.; ТТН №1712 від 06 вересня 2011 р.; ТТН №1715 від 13 вересня 2011 р.; ТТН №1718 від 28 вересня 2012 р. (а.с. 174-179 т.1).
Фактичне отримання ТМЦ підтверджується копією генеральної довіреності №6 до договору №0804 від 08 квітня 2011р. (а.с. 62 т.1), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 180-183 т.1)
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №635 від 21.09.2011р. на загальну суму 25000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 4166,67 грн.); №656 від 26.09.2011р. на загальну суму 12000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2000,00 грн.); №669 від 29.09.2012р. на загальну суму 10002,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1667,00 грн.); №695 від 11.10.2011р. на загальну суму 20000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 3333,33 грн.); №738 від 24.10.2012р. на загальну суму 39504,00грн. (в тому числі ПДВ - 6584,00 грн.); №780 від 07.11.2011р. на загальну суму 13902,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2317,00 грн.); №827 від 29.11.2011р. на загальну суму 34002,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5667,00 грн.); №860 від 06.12.2011р. на загальну суму 31050,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5175,00 грн.); №862 від 09.12.2011р. на загальну суму 31992,76 грн. (в тому числі ПДВ - 5332,13 грн.).
Крім того, позивачем до матеріалів справи для підтвердження отримання товарів надані копії сертифікатів відповідності та технічної документації (а.с. 226-250 т.1).
Оприбуткування ТМЦ підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 224-225 т.1).
В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: передано у виробництво контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, що підтверджується копіями калькуляцій, призначеними для відображення господарських операцій, пов'язаних зі списанням матеріалів у виробництво (а.с. 85-143 т.1).
Отримані податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2011р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень,вересень 2011 року (а.с. 190-221 т.1).
ТОВ "Спрінт ЛТД" на момент здійснення господарських операцій зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Спрінт ЛТД" не мали реального характеру, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Правовідносини між позивачем та ТОВ "Спрінт ЛТД" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.
Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагента позивача - ТОВ "Спрінт ЛТД" по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.
Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість і податок на прибуток та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.
Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012 року № 0006622305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 32460, 00 грн. за основним платежем та податкове повідомлення - рішення від 27.11.2012 року № 0009462305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35282, 50 грн. , в тому числі 28226, 00 грн. за основним платежем та 7056,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-14067/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013р.