ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 квітня 2013 року № 2а-17565/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при Міністерстві внутрішніх справ України
провизнання протиправними та скасування наказів №1803 від 19.11.2012, №1032 о/с від 03.12.2012, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про: визнання протиправними та скасування п. 1 наказу МВС України від 19.11.2012 №1893 та наказу від 03.12.2012 №1032 о/с.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на час прийняття оскаржуваних наказів не встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, оскільки провадження по кримінальній справі по обвинуваченню позивача не було закінчено. На думку позивача висновки відповідача про скоєння позивачем дисциплінарного проступку сформовано виключно на факті порушення кримінальної справи, відтак рішення про наявність підстав для звільнення позивача є передчасним. Відтак оскаржувані накази підлягають скасуванню.
Відповідач - Міністерство внутрішніх справ України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що під час проведення службового розслідування за фактом порушення Генеральною прокуратурою України кримінальної справи стосовно позивача, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, факт неправомірних дій з боку позивача знайшов своє підтвердження, зокрема встановлено, що позивачем був скоєний дисциплінарний проступок. Також представник відповідач зазначив, що позивач був належним чином ознайомлений з висновком службового розслідування та надав відповідні пояснення. На думку позивача оскаржувані накази прийнято в межах наданих повноважень в порядку визначеному Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Представник відповідача - Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України - в судових зсіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог.
10.04.2013 в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України.
Ухвалою від 24.04.2013 визнано поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з вимогою про скасування наказу МВС України від 19.11.2012 №1803.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин проходив службу н посаді заступника начальника Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України, начальника відділу організації підготовки учасників дорожнього руху.
З матеріалів справи вбачається, що п. 1 Наказу МВС України від 19.11.2012 №1803 «Про надзвичайну подію з участі працівника Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України» позивача звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося в неналежному виконанні функціональних обов'язків, порушенні норм п. 1.10, 3.8, 3.10 та 5.3 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 24.05.2010 №361, у частині, що забезпечення ефективної діяльності Державтоінспекції та створення та належних умов для роботи суб'єктів господарювання, порушенні графіка прийому громадян, передбаченого наказом МВС від 24.05.2012 №462, недотримання вимог службової дисципліни, порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (а.с. 62).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.12.2012 №1032 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у УПС Збройних сил України з п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 7).
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 8 Дисциплінарного статуту встановлено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону службове розслідування призначається начальником з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.
Судом встановлено, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став висновок службового розслідування (додаток №1 а.с. 202-224),
Як вбачається з висновку службового розслідування встановлено, що відповідно до доручення МВС від 24.05.2012 № 7922 „Про діяльність ЦБДР та АС при МВС України УДАІ МВС України" доручено Управлінню ДАІ МВС вжити заходів щодо передачі функцій з реєстрації, постановки на облік, накопичення та опрацювання інформації про суб'єктів господарювання, що здійснюють торгівлю транспортними засобами, забезпечення бланками довідок-рахунків, актів приймання-передачі та транзитними номерними знаками, збереження архіву, спостережних справ указаних суб'єктів, прийому громадян із зазначених питань з відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ МВС України до відділу організації підготовки учасників дорожнього руху ЦБДР та АС при МВС України, а також передачі до ЦБДР та АС звернень, отриманих від суб'єктів господарювання щодо їх постановки на облік та реєстрацію, книг обліку та наглядових справ зареєстрованих суб'єктів господарювання.
Зазначеним дорученням також було передбачено отримання в УДАІ МВС залишків бланкової продукції, номерних знаків для разових поїздок, а також інформування суб'єктів господарювання про вказані зміни.
Наказом МВС від 24.05.2012 № 462 було створено та організовано роботу комісії УДАІ МВС України й ЦБДР та АС при МВС України, до складу якої включено ОСОБА_1 на якого також покладено обов'язок з організації та здійснення діяльності ЦБДР та АС щодо роботи з прийому осіб, відповідальних за діяльність суб'єктів господарювання.
Крім того, наказом від 05.08.2010 № 361 „Про затвердження Порядку обліку, створення та ведення реєстру суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю транспортними засобами" (зареєстрований в Мінюсті 29.10.2010 за № 1007/18302), визначено порядок забезпечення ефективного функціонування зазначеного напрямку діяльності Державтоінспекції та створення належних умов для роботи суб'єктів господарювання. Зокрема, Порядком обліку передбачено, що для розгляду заяв суб'єктів господарювання щодо їх обліку та внесення в реєстр створюються комісії в У(В)ДАІ та Департаменті ДАІ (п. 1.5.), облік суб'єктів господарювання, створення та ведення реєстру здійснюються ДДАІ та У(В)ДАІ за місцем діяльності суб'єктів господарювання (п. 1.6.). Крім цього, для роботи в комісіях призначаються працівники ДАІ, які мають вищу технічну освіту і знання з будови та експлуатації транспортних засобів, що підтверджується відповідним дипломом, а також стаж роботи із реєстраційної діяльності ДАІ не менше трьох років (п. 1.7.), а склад комісії затверджується наказом по У(В)ДАІ та ДДАІ (п. 1.8.). Для отримання бланкової продукції ДАІ або облікованих у ДАІ біржових угод суб'єкт господарювання звертається до У(В)ДАІ або до ДДАІ (п. З.1.). Для отримання бланкової продукції суб'єкт господарювання повинен перерахувати кошти (п. З.8.).
Також, під час проведення службового розслідування встановлено, що всупереч п. 1.7. зазначеного нормативного документу наказом МВС від 24.05.2012 № 462 до складу комісії включено ОСОБА_1 та інших осіб, у яких відсутній досвід роботи із реєстраційної діяльності ДАІ та жоден із них не має вищої технічної освіти із знань з будови та експлуатації транспортних засобів.
Наказом МВС України від 22.06.2012 № 958 „Про проведення перевірки організації роботи реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції", передбачено проведення перевірки діяльності зазначених підрозділів УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській та Запорізькій областях, УДАІ УМВС України в Кіровоградській області в період з 25 червня по 7 липня 2012 року. Керівником робочої групи визначено ОСОБА_1, за підписом якого в подальшому було викладено характеристики підрозділів PEP за принципам Єдиного вікна, їх матеріально-технічне забезпечення, кількість суб'єктів господарювання, їх перевірки та інше. Проте, жодних висновків щодо готовності підрозділів МРЕВ до прийому громадян за принципом Єдиного вікна не зроблено. Стан дотримання дисципліни та законності працівниками зазначених підрозділів взагалі не вивчався. Перевірки діяльності закладів з підготовки водіїв не здійснювалися. За результатами запропоновано начальникам УДАІ в Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях вжити заходів щодо усунення виявлених недоліків, про що повідомити ДДАІ до 20.07.2012 для подальшого інформування керівництва Міністерства. На час проведення службового розслідування матеріали щодо усунення виявлених недоліків не узагальнено та результати керівництву Міністерства не доповідалися. Аналогічна ситуація склалась щодо проведення перевірки на виконання Наказу МВС від 09.07.2012 № 1045, аналогічного за змістом з попереднім, відповідно до якого робочою групою перевірено діяльність підрозділів УДАІ в Полтавській, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях ласті в період з 16 по 31 липня 2012 року. Керівником групи також визначено ОСОБА_2 підписом якого в подальшому було викладено характеристики підрозділів PEP за принципам Єдиного вікна, їх матеріально-технічне забезпечення, кількість суб'єктів господарювання, їх перевірки та інше. Проте, жодних висновків щодо готовності підрозділів МРЕВ до прийому громадян за принципом Єдиного вікна не зроблено. Стан дотримання дисципліни та законності працівниками зазначених підрозділів взагалі не вивчався. Перевірки діяльності закладів з підготовки водіїв не здійснювалися.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем порушено присягу працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1991 №382, відповідно до якої позивач, зокрема, зобов'язався з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
Також, під час службового розслідування встановлено, що маючи повноваження видавати суб'єкта підприємницької діяльності довідки-рахунки на реалізацію транспортних засобів та користуючись їх тимчасовим дефіцитом, змушував останніх сплачувати йому за отримання таких довідок-розрахунків. Зокрема, у вересні 2012 року позивач зажадав за отримання бланків довідок-розрахунків грошову винагороду з розрахунку 200 грн. за кожен бланк довідки-рахунку та 25.09.2012 після отримання грошей позивач був затриманий працівниками Департаменту внутрішньої безпеки МВС України та Генеральної прокуратури України. Того ж дня стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, пред'явлено обвинувачення та відсторонено від виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, висновком службового розслідування за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося в неналежному виконанні функціональних обов'язків, порушенні норм п. 1.10, 3.8, 3.10 та 5.3 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 24.05.2010 №361, у частині, що забезпечення ефективної діяльності Державтоінспекції та створення та належних умов для роботи суб'єктів господарювання, порушенні графіка прийому громадян, передбаченого наказом МВС від 24.05.2012 №462, недотримання вимог службової дисципліни, порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, позивач підлягав звільненню з органів внутрішніх справ, згідно зі статтею 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української СРСР.
Як вбачаться з матеріалів службового розслідування, членом комісії з проведення службового розслідування заступником начальника відділу УІОС ДКЗ МВС України підполковником міліції Шпак С.М. 11.10.2012 відібрано у позивача пояснення по суті встановлених порушень (додаток №1 а.с. 66-74), отже твердження позивача. що він не був повідомлений про проведення службового розслідування безпідставним.
Оскільки оскаржувані накази прийнято за результатом висновків службового розслідування, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів та звільненні позивача дотримано порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до п. «є» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української СРСР затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. №114, Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивачем не заперечувався факт порушення норм п. 1.10, 3.8, 3.10 та 5.3 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 24.05.2010 №361, у частині, що забезпечення ефективної діяльності Державтоінспекції та створення та належних умов для роботи суб'єктів господарювання, порушенні графіка прийому громадян, передбаченого наказом МВС від 24.05.2012 №462, недотримання вимог службової дисципліни, порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Враховуючи викладене, на думку суду, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 1.10, 3.8, 3.10 та 5.3 Порядку, затвердженого наказом МВС України від 24.05.2010 №361, у частині, що забезпечення ефективної діяльності Державтоінспекції та створення та належних умов для роботи суб'єктів господарювання, порушенні графіка прийому громадян, передбаченого наказом МВС від 24.05.2012 №462, недотримання вимог службової дисципліни, порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України, є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи.
Як вбачаться зі змісту позовної заяви, на думку позивача, протиправність оскаржуваних наказів полягає в тому, що їх прийнято до прийняття судового рішення у кримінальній справі по обвинуваченню його, позивача, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що, на думку позивача, є порушенням, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» ч. 1 ст. 62 Конституції України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не можу бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду.
Також, позивач посилається на ст.. 21 Закону України «Про міліцію», згідно якої звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набрання обвинувальним вироком законної сили.
Проте, зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача звільнено за порушення дисципліни на підставі п. «є» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а не за п. «й» ст. 64 зазначеного Положення (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення), отже твердження позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів ст. 21 Закону України «Про міліцію», п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» ч. 1 ст. 62 Конституції України є безпідставним.
Крім того, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» накладення дисциплінарного стягнення не пов'язується із обов'язковим притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Пунктами 26 та 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Щодо врахування при застосуванні дисциплінарного стягнення наведених у позові обставин, що, на думку позивача, свідчать на його користь і могли би бути підставою для застосування менш суворого заходу, то Дисциплінарним статутом, а також іншими актами законодавства не передбачено обов'язкового врахування тих чи інших обставин як такі, що пом'якшують відповідальність особи в обов'язковому порядку.
Викладене свідчить, що відповідачем при оскаржувані накази прийнято з урахуванням характеру проступку, обставин за яких його було вчинено, наслідки такого проступку, тобто дотримано вимоги ст. 26 та 27 Дисциплінарного статуту.
Щодо твердження позивача, що його звільнено під час перебування у відпустці, суд зазначає наступне.
Як вбачаться з матеріалів справи, наказом від 04.10.2012 №55 позивачу надано щорічну відпустку з 28.09.2012 по 11.11.2012 з перебуванням у м. Києві.
В подальшому 12.10.2012 позивач рапортом повідомляє про перебування на лікарняному, у зв'язку з чим його відпустку продовжено до 23.11.2012.
Як зазначено вище, наказом від 19.11.2012 №1803 «Про надзвичайну подію з участі працівника Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України» за скоєння дисциплінарного проступку на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
В подальшому наказом від 03.12.2012 №1032 о/с «По особовому складу» на підставі наказу від 19.11.2012 №1803, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України.
Відповідно до ст.. 18 Дисциплінарного статуту Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Враховуючи, що на час реалізації наказу від 19.11.2012 №1803, а саме 03.12.2012 позивач не перебував ні у відпустці, ні на лікарняному, твердження позивача, що його звільнили під час перебування у відпустці безпідставним та спростовується матеріалами справи.
Також, суд зазначає, що позивачем не заперечується, що ним, відповідно до вимог Дисциплінарного статут, відповідачем надіслано позивачу витяг з наказу від 03.12.2012 №1032 о/с.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідачами при винесенні оскаржуваних наказів порушено норм Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді В.М. Данилишин
І.А. Качур