23 квітня 2013 року Справа № 803/689/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Остапюка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року № 0006871701,
ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року № 0006871701.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки від 14.12.2012 року № 7075/17-2/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року» Луцькою ОДПІ 24.12.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0006871701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18 000,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на таке.
22.12.2008 року між позивачем та ТзОВ «КБ Аерокоптер» було укладеного договір №22-12-08 на виготовлення вертольоту марки АК-1-3, вартістю 755 000,00 грн. Частина коштів в сумі 360 200,00 грн. була проплачена, а частина в сумі 394 800,00 грн. - списана як безнадійна заборгованість. Вертоліт придбавався для використання в господарській діяльності.
16.04.2010 року ОСОБА_3 як фізична особа підприємець продав вертоліт марки АК-1-3 громадянину ОСОБА_4 за ціною 120 000,00 грн. Однак, Луцькою ОДПІ при проведенні перевірки не було віднесено цю подію до господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а було оцінено її як факт неподання громадянином ОСОБА_3 декларації про доходи за 2010 рік, що призвело до заниження валових доходів на суму 120 000,00 грн., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 18 000,00 грн.
Разом з тим, акту перевірки Луцької ОДПІ від 02.10.2012 року, в якому зазначалось про те, що відповідно до норм чинного законодавства операції щодо придбання та реалізації літальних апаратів в Україні можуть здійснювати лише юридичні або фізичні особи він не отримував.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.12.2012 року № 0006871701.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що порушення, які були встановлені в ході перевірки ОСОБА_3 стосуються не підприємця, а фізичної особи. Під час проведення перевірки було встановлено, що придбаний вертоліт громадянином ОСОБА_3 було реалізовано ним як фізичною особою-підприємцем за 120 000,00 грн.
Так, підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до підпункту 9.12.2 цієї статті, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами.
Тому, враховуючи зазначене та внаслідок неподання позивачем декларації про доходи за 2010 рік, позивачем було занижено валовий дохід на 120 000,00 грн., чим порушено підпункт 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що в період з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 14.12.2012 року № 7075/17-2/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.2.8. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого громадянином ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 18 000,00 грн.; пункту 19.1. «в» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», неподання декларації про доходи за 2010 рік.
На підставі акту перевірки від 14.12.2012 року № 7075/17-2/НОМЕР_2 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 року № 0006871701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 18000,00 грн.
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля промисловими товарами, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, реставрація та відновлення гумових покришок та шин.
З акту перевірки слідує, що 22.12.2008 року між громадянином ОСОБА_3 та ТзОВ «КБ Аерокоптер» було укладено договір № 22-12-08 на виготовлення вертольоту АК 1-3, загальна сума договору склала 750 000,00 грн.
Згідно акту прийому-передачі від 04.01.2010 року ТзОВ «КБ Аерокоптер» на виконання умов договору від 22.12.2008 року № 22-12-08, здано замовнику громадянину ОСОБА_3 вертоліт АК 1-3. Оплата за придбаний товар проведена частково в сумі 360 200,00 грн. та згідно отриманої відповіді ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 26.10.2012 року № 6734/7/22-725/70 вбачається, що здійснення господарських операцій підтверджено та дебіторська заборгованість в сумі 394 800,00 грн. списана як безнадійна заборгованість.
16.04.2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та громадянином ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати об'єкт рухомого майна вертоліт марки АК 1-3, заводський НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4, договірна вартість вертольота становить 120 000,00 грн.
На поставлений товар (вертоліт) підприємцем ОСОБА_3 видано накладну на відвантаження від 16.04.2010 року ТВВВ № 185 на суму 120 000,00 грн., рахунок РУ № 5 від 16.04.2010 року та акт здачі-прийняття вертольота від 16.04.2010 року.
Як вбачається з акту перевірки, підставою збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб було занижено ОСОБА_3 валовий дохід за 2010 рік на загальну суму 120 000,00 грн., в результаті чого, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 18 000,00 грн.
Суд погоджується з таким твердженням податкового органу та приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 24.12.2012 року № 0006871701 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Згідно з підпунктами 9.12.1., 9.12.2 пункту 9.12. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 2 Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Цією ж статтею визначено, що фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності.
Відповідно до підпункту 4.3.25. пункту 4.3. статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, дохід одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну систему оподаткування такого доходу відповідно до закону.
Таким чином, доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.
Якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який вибрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи інші, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року, відповідно до підпункту 4.2.8. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» яким передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Відповідно до статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Якщо при виплаті такого доходу не було утримано податок з доходів фізичних осіб, то така фізична особа - підприємець повинна подати річну податкову декларацію і зазначити в ній суму доходу, одержаного від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за встановленою ставкою.
Відповідно до підпункту «в» пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим, на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку;
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 декларацію про доходи за 2010 рік до Луцької ОДПІ подано не було.
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля промисловими товарами, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, реставрація та відновлення гумових покришок та шин.
Використання, купівля-продаж вертольоту не входить у види діяльності підприємця ОСОБА_3, які передбачені свідоцтвом, що з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства дає підстави вважати, що придбання вертольоту здійснювалось позивачем як фізичною особою та поза межами здійснення ним господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, що ОСОБА_3 в 2010 році, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, здійснив реалізацію рухомого майна не в межах дозволеного виду діяльності, а тому доходи, отримані позивачем від продажу такого рухомого відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» повинні були оподатковуватись за загальною системою оподаткування.
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що вертоліт придбавався для здійснення господарської діяльності, оскільки договори підряду підприємцем ОСОБА_3 були укладені ще у 2009 році коли вертоліт ще не був зданий в експлуатацію та знаходився на стадії виробництва.
В судове засідання позивачем та його представником не представлено доказів того, що вказаний вертоліт міг використовуватися для цілей, зазначених в договорі.
В судове засідання позивачем доказів фактичного використання вертольоту у господарській діяльності не надано.
Крім того, в судовому засідання представник позивача підтвердила ту обставину, що із зміною економічної ситуації фактично даний транспортний засіб в господарській діяльності не використовувався.
На підтвердження вищевказаної обставини суд також зазначає, що переданий вертоліт ОСОБА_3 був 04.01.2010 року, а реалізований ним ОСОБА_4 16.04.2010 року, що з врахуванням короткого проміжку часу між його придбанням та реалізацією виключає можливість використання останнього в господарській діяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов висновку, що рішення Луцької ОДПІ від 24.12.2012 року № 0006871701, прийняте відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити повністю.
Інші твердження представника позивача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року №0006871701 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 28 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк