ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 квітня 2013 року № 826/1555/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
до Першого заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6
про визнання недійсним розпорядження №1191 від 11.07.2012, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі по тексту - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Першого заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6 (далі по тексту - відповідач) в якому простять суд: визнати незаконним і нечинним з дати прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1191 від 11 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради», що зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 30 липня 2012 року за № 53/970 та оприлюднене в газеті «Хрещатик» від 07 серпня 2012 року (1081) випуск № 62.
На виконання приписів частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений) судом зобов'язано відповідача розмістити оголошення, відповідно до доказів наявних в матеріалах справи, оголошення про оскарження розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1191 від 11 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради» розміщено у газеті «Хрещатик» 22 березня 2013 року № 41 (4248).
У судовому засіданні 18 квітня 2013 року представник позивача ОСОБА_1 підтримав адміністративний позов та просив задовольнити його в повному обсязі. Мотивуючи підстави звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права зазначив, що внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку порушує права та інтереси позивачів, з огляду на що підлягає скасуванню.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили, просили суд розглянути позовну заяву за їх відсутності
Представник відповідача у судовому засіданні 18 квітня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що оскаржуване розпорядження є правомірними, з огляду на прийняття його в межах своєї компетенції та у відповідності до чинного законодавства.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2012 року N 1191 «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 N 833 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731", з метою надання послуг на належному рівні, для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій:
- внесено зміни до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами, в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2012 N 579 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг", зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25.04.2012 за N 26/943, виклавши їх в новій редакції, що додається.
- виключено позицію N 29 з Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються суб'єктами господарювання по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами, в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.12.2011 N 2380 "Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 17.02.2012 за N 9/926.
Позивачі стверджують, що вищезазначене рішення порушує їх права, свободи та інтереси, з огляду на що просять скасувати Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2012 року N 1191 «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
З приводу викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Конституцією України визначені засади здійснення виконавчої влади в областях і районах місцевими державними адміністраціями, а також засади місцевого самоврядування, зокрема, в населених пунктах (села, селища, міста). Відповідні конституційні положення конкретизовані в законах України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про службу в органах місцевого самоврядування" тощо.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (частина перша статті 118 Конституції України).
У частині другій статті 118 та частині другій статті 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, які відповідно до частини третьої статті 133 мають спеціальний статус, визначаються окремими законами України, і до прийняття таких законів виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації (пункт 10 розділу XV "Перехідні положення").
Отже, Конституція України уповноважила визначити законом, якими мають бути особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві порівняно із загальним порядком здійснення виконавчої влади в областях і районах та із загальним порядком здійснення місцевого самоврядування в інших, ніж міста Київ та Севастополь, населених пунктах.
Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначив спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.
Однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Функції місцевого самоврядування здійснюють посадові особи, зокрема заступники Київського міського голови з питань здійснення самоврядних повноважень тощо (статті 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ").
При здійсненні повноважень у сфері виконавчої влади Київська міська державна адміністрація є підзвітною та підконтрольною Кабінету Міністрів України. При здійсненні повноважень місцевого самоврядування Київська міська державна адміністрація як виконавчий орган є підконтрольною, підзвітною і відповідальною перед Київською міською радою (частина сьома статті 118 Конституції України, частина друга статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
За змістом рішення Конституційного Суду України у справі N 1-45/2003 за конституційним поданням Президента України та конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої статті 118, частини третьої статті 133, частин першої, другої, третьої статті 140, частини другої статті 141 Конституції України, статті 23, пункту 3 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу", статей 12, 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 10, 13, 16, пункту 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", статей 8, 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) від 25 грудня 2003 року суд дійшов наступних висновків:
Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом України призначається головою Київської міської державної адміністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади є відповідальним перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітним і підконтрольним Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Зокрема, відповідно пункту 2 частини 1 статті 7 цього ж Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (частина 2 статті 14 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги»).
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо формування та затвердження цін/тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів, в даному випадку - місцевих державних адміністрацій.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За таких обставин, оскільки Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади, враховуючи, покладення обов'язку щодо визначення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на органи місцевого самоврядування, суд дійшов висновку що до повноважень саме КМДА як виконавчого органу Київської міської ради віднесено повноваження встановлювати цінитарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Досліджуючи питання форми спірного рішення, суд дійшов висновку про дотримання приписів чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 6 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
З системного аналізу вищезазначеного вбачається, що розпорядження місцевих державних адміністрації видаються від імені адміністрації за підписом голови, як посадової особи, яка здійснює керівництво та представляє відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 39 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій: очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій; затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи; укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників; погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України; в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням; регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію; утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад; здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня (стаття 40 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації»).
Відповідно до частини 1 статті 41 цього ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
З аналізу вищезазначеного вбачається, що до виключних повноважень голови Київської міської державної адміністрації відноситься видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу.
За загально визначеним терміном в юридичній науці змісту повноважень з організації діяльності (організаційного забезпечення) притаманні функції з управління щодо окремо окресленого питання задля досягнення окремовизначеної мети, встановлення й визначення, у зв'язку із цим, обов'язків між підрозділами органу, працівниками та координації їх дій. Організація як процес є функцією, змістом якої є системна координація численних завдань та формальних взаємовідносин осіб, що їх виконують для досягнення певного результату.
В свою чергу, статтею 39 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.
Тобто, на час відсутності голови місцевої ради повноваження останнього виконує перший заступник голови, в тому числі, видання розпоряджень в межах повноважень з організації діяльності органу.
За таких обставин, посилання позивачів на підписання спірного нормативно - правового акту не головою Київської міської державної адміністрації, а Першим заступником голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6 суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься Розпорядження від 04 липня 2012 року № 1129 «Про відпустку голови Київської міської державної адміністрації», згідно якої на період відпустки голови Київської міської державної адміністрації (з 05 липня 2012 року по 27 липня 2012 року) виконання обов'язків голови Київської міської державної адміністрації покладено на першого заступника голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6
Згідно пунктів 57-58 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29 жовтня 2002 року № 1970 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.02.2011 N 185) розпорядження, що стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, доводяться до відома населення управлінням преси та інформації і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видані на виконання функцій державної виконавчої влади та функцій органу місцевого самоврядування, що носять нормативно-правовий характер, зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, подаються на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у м. Києві у п'ятиденний термін після їх видання і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
З урахуванням викладених норм права, твердження позивачів щодо неправомірного оприлюднення Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2012 року N 1191 «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» є необґрунтованим.
Крім цього, мотивуючи необхідність відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва відзначає таке.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно частиною 2 статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
За таких обставин, суд зазначає, що обґрунтування наявності порушення прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачів шляхом прийняття Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 липня 2012 року N 1191 «Про внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» на думку суду є досить сумнівним та не доведеним.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда