Справа № 22-ц/793/1116/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Свитка С.Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
24 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Фетісова Т. Л.
суддів Скіць М. І. , Качан О. В.
при секретарі Фоменко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -
ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що після смерті матері позивача - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина до складу якої увійшов будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, у зв'язку з чим він, будучи зареєстрованим і фактично проживаючи у вказаному будинку, не відмовляючись від прийняття спадщини, піклуючись та утримуючи будинок спільно із відповідачкою, яка є його сестрою та донькою померлої ОСОБА_8, у відповідності до приписів ст. 549 ЦК України 1963 року, який був чинним на той час, прийняв спадщину.
Всупереч існуючій домовленості з відповідачкою про спільне нотаріальне оформлення спадщини остання в 2007 році, не ставлячи до відома позивача, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок, чим порушено право позивача на спадок.
Також позивач вказав, що про наявність спірного свідоцтва у відповідачки дізнався у межах 3-х річного строку позовної давності, у зв'язку з чим звертався до ОСОБА_6 з письмовими пропозиціями вирішити спір у позасудовому порядку, але остання умисно ухилялася від цього, внаслідок чого позивач змушений звернутися до суду з цим позовом. У 2010 році позивач переламав кінцівку та в 2011 році - переніс інсульт, що фактично позбавило його можливості самостійно захищати свої права у суді, виходячи з чого просив суд захистити його порушене право та вважати вказані обставини пропуску строку звернення до суду поважними.
З урахуванням зменшення позовних вимог, остаточно просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 14.12.2007 Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване за № 1-3773.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2013 року позов задоволено повністю - визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 14.12.2007 Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою та зареєстроване за № 1-3773.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а у випадку якщо апеляційний суд погодиться із доводами апелянта про порушення норм процесуального права - скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом 6-ти місяців після смерті спадкодавця фактично прийняв спадщину разом з своєю сестрою ОСОБА_6 , яка одноособово 14.12.2007 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на все спадкове майно. Хоча позивач дізнався про вказаний факт у вересні 2008 року, а звернувся до суду з даним позовом 16.11.2012 року, суд визнав причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними , оскільки ОСОБА_7 з 25.09.2011 року по 08.10.2011 року знаходився на стаціонарному лікуванні через хворобу , яка позбавила його можливості в установлений законом строк реалізувати своє право на звернення до суду з даним позовом.
Однак погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 - мати сторін у справі, якій за життя належав житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Спадкодавець заповіту не залишила. Спадкування здійснювалося у порядку, визначеному законом.
14.12.2007 відповідачка на вищевказане майно отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 1-3773 (далі - оспорюване свідоцтво).
У даній справі підставою заявлених позовних вимог є твердження про те, що позивач у встановлений законом (ст. 549 ЦК УРСР 1963 року) 6-ти місячний строк прийняв спадщину фактично вступивши у володіння спадковим майном, що є юридичним фактом.
Підставою для задоволення позовної вимоги про визнання частково недійсним спірного свідоцтва про право на спадщину за законом є встановлення вказаного юридичного факту, як такого, що надає право позивачу, як особі, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, на придбання спадщини та захист своїх спадкових прав (ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, яким врегульовано правовідносини з приводу спадкування, що виникли після смерті спадкодавця )
З належних та допустимих доказів по справі достовірно вбачається той факт , що позивач ОСОБА_7 протягом шести місяців після смерті матері вступив у володіння спадковим майном разом зі своєю сестрою ОСОБА_6
Однак, судом було достовірно встановлено, що у вересні 2008 року позивач ОСОБА_9 дізнався про те, що його сестра одноособово отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, що сторонами не заперечується .
Оскільки точна дата настання цієї події судом встановлена не була, тому суд прийняв за початок перебігу трирічного строку позовної даності на звернення позивача з позовом про захист свого порушеного права наступний день після закінчення місяця вересня - 01.10.2008 року. Таким чином, в даному випадку строк позовної давності спливає 30.09.2011 року.
Визнаючи причину пропуску позивачем строку позовної давності поважними , суд послався на те, що позивач два тижні : з 25.09.2011 року по 08.10.2011 року знаходився на стаціонарному лікуванні через хворобу, яка позбавила його можливості в установлений законом строк - 30.09.2011 року , самостійно реалізувати своє право на звернення до суду з даним позовом.
При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт , що позивачем не наведено жодних поважних причин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися з даним позовом до суду понад рік : з 09.10.2011 року по 16.11.2012 року та не застосував до спірних правовідносин, встановлених законом наслідків спливу строків позовної даності, про що просила суд відповідачка по справі .
Таким чином висновки суду про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом з поважних причин не ґрунтуються на наявних у справі доказах та суперечать вимогам матеріального права.
Колегія суддів вважає, що в задоволені даного позову має бути відмовлено по наступним підставам.
Положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права, факт його порушення або оспорювання і можливість його поновлення шляхом обраного способу захисту, оскільки за відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або за відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосуватися не може, право, яке не порушене позовною давністю не захищається.
Факт порушення спадкових прав позивача щодо прийнятого ним спадкового майна після смерті матері діями відповідачки об'єктивно підтверджується належними та допустимими доказами по справі .
Законодавцем встановлено трирічний строк в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, який розпочався з того моменту, колі ОСОБА_7 дізнався про отримання його сестрою свідоцтва про право на усю спадщину після смерті їх матері, а саме з 01.10.2008 року.
В момент спливу даного строку позовної давності, тобто 30.09.2011 року позивач дійсно був хворий та знаходився на стаціонарному лікуванні з 25.09.2011 по 08.10.2011рр., що підтверджується медичною довідкою.
Доказів поважності причин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом понад рік після його виписки з лікарні у справі відсутні.
З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в зв'язку зі спливом позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом .
Щодо тверджень апелянта про те, що заявами від 04.12.2012 та від 09.02.2013 позивач фактично подавав нові позови, а не змінював предмет первісного позову, колегія суддів вважає наступне.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України (визнання права. визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення і т.д.). Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У даному випадку заявами від 04.12.2012 та від 09.02.2013 було змінено позовні вимоги (предмет позову) без зміни обставин, вказаних у їх обґрунтування (підстав позову), отже суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, діяв відповідно до процесуального законодавства. Той факт, що позивач заяву від 09.02.2013, якою змінювався предмет позову, назвав «заявою про зменшення позовних вимог» вказаного висновку не спростовує, оскільки значення має зміст заяви, а не її назва.
Рішенням суду першої інстанції було вирішено по суті спір лише щодо однієї позовної вимоги ОСОБА_9 - про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, будь - які інші вимоги позивач в судовому засіданні не підтримував, користуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства.
При цьому, сам позивач ОСОБА_9 рішення суду першої інстанції з підстав його неповноти чи допущених судом порушень норм процесуального права в апеляційному порядку не оскаржував.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.
Головуючий :
Судді :