11 грудня 2006 р.
№ 36/235
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача Копусь А.А. довіреність від 07.10.2005
відповідача Бут В.А. довіреність № 7/8-283-25/53
10.10.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Підприємства “Валентина»
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006
у справі
господарського суду
№ 36/235
міста Києва
за позовом
Підприємства “Валентина»
до
Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради
про
визнання права користування нежитловими приміщеннями
У квітні 2006 року підприємство “Валентина» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради про визнання права користування нежилими приміщеннями загальною площею 222,3 кв.м в будинку № 7А по вул. Старовокзальній в м. Києві. У позові підприємство “Валентина» зазначило, що між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради та підприємством “Валентина» було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 5658/4 від 10.09.2002 загальною площею 222,3 кв.м, розташованих в будинку № 7А по вул. Старовокзальній в м. Києві, строком з 10.09.2002 по 01.01.2005. Оскільки після закінчення строку договору позивач продовжував користуватися вказаними приміщеннями, підприємство “Валентина» вважає, що згідно чинного законодавства України дія договору оренди № 5658/4 від 10.09.2002 продовжена на тих самих умовах до 24.04.2007.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2006 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 (колегія у складі суддів: Брайка А.І, Бившевої Л.І., Студенця В.І.), у задоволенні позову відмовлено. При прийнятті рішення суди виходили з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2005, у справі № 4/338, яким задоволено позов Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради про виселення підприємства “Валентина» з нежитлових приміщень загальною площею 222,3 кв. м. в будинку 7-А по вул. Старовокзальній в місті Києві, встановлено факт безпідставного зайняття підприємством “Валентина» вказаного нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору № 5658/4 від 10.09.2002 з 01.01.2005. Тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями підприємство “Валентина» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги зроблено посилання на те, що суди невірно застосували норми матеріального права: ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 ЦК України, та порушили норми процесуального права: ст.ст. 42, 43 ГПК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.09.2002 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної в місті Києві ради та підприємством “Валентина» було укладено договір № 5658/4 оренди нежилих приміщень загальною площею 222,3 кв.м, розташованих в будинку № 7А по вул. Старовокзальній в м. Києві, які належать територіальній громаді Шевченківського району м. Києва. Пунктом 6.2 вищевказаного договору сторони визначили термін дії договору з 10.09.2002 по 01.01.2005. В пунктах 6.3, 6.4 вказаного договору зазначено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільнено і передано орендодавцю за актом на протязі трьох днів. В разі користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору, орендар зобов'язаний вносити плату за час фактичного користування приміщеннями до передачі його за актом орендодавцю в розмірі орендної плати. Продовження строку дії договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі видання нових розпорядчих документів, тобто в порядку укладання договору.
Суд апеляційної інстанції погодився з правомірністю висновку суду першої інстанції щодо відмови у позові, враховуючи, що господарським судом міста Києва у справі № 4/338 встановлено факт закінчення строку дії договору № 5658/4 від 10.09.2002 з 01.01.2005, тому позивач безпідставно займає нежитлові приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Підприємства “Валентина» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 у справі № 36/235 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан