05 грудня 2006 р.
№ 29-4/374-05-10700
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін С. Цимбала (дов. від 4.12.05), С. Копиці (дов. Від 3.01.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Кільце» на постанову від 29 серпня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 29-4/374-05-10700 за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго“ до відкритого акціонерного товариства “Кільце“ про стягнення 33 795 грн. 20 коп.,
У листопаді 2005 року відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго“ в особі Південного району електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Кільце“ про стягнення 33 795 грн. 20 коп. за перевищення в грудні 2002 року договірної величини потужності.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами і рішенням від 19 липня 2006 року господарського суду Одеської області (суддя О.Аленін) у позові відмовлено з мотивів пропуску строку позовної давності.
Постановою від 29 серпня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду (судді В.Тофан, О.Журавльов, М.Михайлов) рішення скасовано і позов задоволено з мотивів порушення законодавства в сфері електроенергетики.
Відкрите акціонерне товариство “Кільце“ просить постанову скасувати з підстав незастосування і неправильного застосування апеляційним господарським судом частину 6 статті 26, статтю 27 Закону України “Про електроенергетику“, частину 2 статті 5 Цивільного кодексу України, пункт 1 частини 2 статті Цивільного кодексу Української РСР та залишити в силі рішення.
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго“ в особі Південного району електричних мереж проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 20 травня 1995 року сторони уклади договір за № 310 постачання електроенергії і лімітним повідомленням, яке є додатком до цього договору, відповідачу були доведені на четвертий квартал 2002 року граничні величини електричної потужності у години максимального навантаження - ранок 100 кВт і вечір - 50 кВт.
В порушення вимог договору позивач в грудні 2002 року допустив перевищення величини потужності на рівні 472 кВт/г.
Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою від 9 квітня 2002 року № 475 Кабінету Міністрів України, споживачі у разі перевищення встановлених граничних величин споживання електричної енергії несуть відповідальність згідно з частиною шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику», якою на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення) сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Згідно зі статтею 27 Закону України “Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
За приписами частини 1 статті 230, частини 1 статті 223 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже господарський суд прийшов до правильного висновку, що вказана санкція є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за правовою природою є штрафом, за позовом про стягнення якого встановлений статтею 72 Цивільного кодексу Української РСР скорочений строк позовної давності.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом статті 80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові за умови відсутності поважних причин пропуску цього строку.
Оскільки, позов про стягнення п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами споживання електроенергії за грудень 2002 року, було подано до господарського суду 23 листопада 2005 року, господарський суд правомірно відмовив в його задоволенні з підстав пропуску строку позовної давності.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський суд дійшов помилкового висновку про те, за своєю правовою природою сума, яку заявлено до стягнення, є додатковою платою за перевищення договірних величин електричної потужності, а не штрафною санкцією і до спірних правовідносин має застосовуватися загальна позовна давність, а отже строк, в межах якого позивач вправі звернутися до господарського суду, не сплив.
Помилкове застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статті 257 Цивільного кодексу України зумовлює скасування постанови, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кільце" задовольнити.
Постанову від 29 серпня 2006 року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 29-4/374-05-10700 скасувати, а рішення від 19 липня 2006 року господарського суду Одеської області залишити в сили.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
І. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій