06 листопада 2006 р.
№ 44/446пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги
Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі Донецького обласного управління,
м. Донецьк
на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006
у справі
господарського суду Донецької області № 44/446пн
за позовом
Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі Донецького обласного управління, м. Донецьк
до
за участю
Товариства з обмеженою відповідальністю “Селко-Інвест», м.Селидове, Донецької області,
Державної виконавчої служби у містах Селидове та Новогродівка
Приватного підприємства “Агро-Бізнес», м. Маріуполь -третя особа без самостійних вимог на предмет спору
про
визнання права власності на майно та звільнення з-під арешту
справі оголошувалась перерва з 23.10.2006р. по 06.11.2006р.
за участю представників сторін:
23.10.06р.
06.11.06р.
від позивача -
Ткач А.В.;
Столейко М.Д.;
не з'явилися;
від ТОВ “Селко-Інвест»-
Яківець В.С.;
не з'явилися;
від ДВС
не з'явилися;
не з'явилися;
від ПП “Агро-Бізнес»
Федотова О.В.
не з'явилися.
11.03.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Селко-Інвест» було укладено договір відновленої кредитної лінії №4379 на суму 2 000 000,00грн. Для забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором того ж дня було укладено договір застави згідно якого, ТОВ “Селко-Інвест» передали в заставу банку майно: транспортні засоби та майбутній урожай пшениці.
26.04.2004р. між фізичними особами Слухай Є.І., Гросул Р.Ф., Гордійєнко С.М. (боржники) та ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління було укладено кредитні договори на суму 80 465,00грн. Для забезпечення виконання цих договорів того ж дня між ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління та ТОВ “Селко-Інвест» (майновий поручитель) було укладено іпотечні договори, відповідно до умов яких у разі невиконання боржниками забезпеченого іпотекою зобов'язання, банк мав право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Предметом іпотеки були нежитлові будівлі.
13.06.2005р. протокольним рішенням зборів засновників ТОВ “Селко-Інвест» було вирішено передати банку в рахунок погашення кредиторської заборгованості майно вартістю 2 300 055,16грн. (зазначене у додатку до нього) і таким чином припинити зобов'язання товариства перед банком. ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління з викладеною пропозицією погодився, повідомивши про це товариство листом від 16.06.2005р. №769.
29.06.2005р. та 10.08.2005р. відповідно до протокольного рішення від 13.06.2005р. представниками сторін було складено акти приймання-передачі матеріальних цінностей ТОВ “Селко-Інвест» в погашення кредиторської заборгованості перед ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління.
При зверненні банку до МРЕВ м. Красноармійська для перереєстрації автотранспорту, переданого їм у власність боржником згідно акту приймання -передачі матеріальних цінностей від 29.06.05р., стало відомо, що автотранспорт знаходиться під арештом, який було накладено виконавчою службою на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 19.07.2005р. у справі 35/329 на все майно ТОВ “Селко-Інвест». Що стало підставою для звернення у грудні 2005р. ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління до господарського суду Донецької області з позовною заявою, якою просили визнати за ними право власності на майно та звільнити його з під арешту: будівлю контори та автотранспортні засоби (зазначені у переліку майна, арк. 73 т.1).
19.12.2005р. ухвалою господарського суду Донецької області до участі у справі залученого співвідповідача - Державну виконавчу службу в містах Селидове та Новогродівка, постановою якої було накладено арешт на майно ТОВ “Селко-Інвест».
18.01.2006р. ухвалою цього ж суду до участі у справі залучено Приватне підприємство “Агро-Бізнес» у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2006р. (судді: Мєзєнцев Є.І. -головуючий, Зубченко І.В., Сковородіна О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. (судді: Діброва Г.І. -головуючий, Москальова І.В., Шевкова Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Відхиляючи твердження банку про виникнення у нього права власності на нерухомість та автотранспорт на підставі акту приймання -передачі матеріальних цінностей від 29.06.2005р., суд першої інстанції виходив з того, що зазначений акт не містив у собі жодних посилань на те, що майнові об'єкти передаються позивачеві саме у власність, а не на підставі інших речових прав. Також, цей акт не може бути належним доказом припинення зобов'язань боржника за договором відновленої кредитної лінії №4379 від 11.03.2003р. і за іпотечними договорами, згідно яких ТОВ “Селко-Інвест» виступало перед банком майновим поручителем по зобов'язанням громадян Гросу Р.Ф., Слухай Є.І., Гордієнка С.М.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо визнання права власності банку на нерухомість та автотранспорт, оскільки такого речового права у позивача не виникло. Тому, згідно ч.1 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження» банк і не наділений правом звертатися до суду з позовними вимогами щодо виключення цього майна з під арешту.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що одночасне подання позову про визнання права власності на майно та звільнення його з під арешту на підставі норм права, зазначених позивачем, не можливо.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, ВАТ “Державний ощадний банк» в особі Донецького обласного управління звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просили зазначені судові акти скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
ТОВ “Селко-Інвест», у відзиві на касаційну скаргу, також не погоджувались з висновками судів, посилаючись на їх необґрунтованість.
У відзиві на касаційну скаргу ПП “Агро-Бізнес» просили її відхилити, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 № 11 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові акти зазначеним вимогам не відповідають, оскільки судами не було перевірено який конкретно процесуальний документ став підставою для порушення виконавчого провадження та накладання арешту на все майно ТОВ “Селко-Інвест», виходячи з того, що у судових рішеннях такою підставою була ухвала господарського суду Донецької області від 19.07.2005р. у справі №35/329, проте у відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Селко-Інвест» стверджувало, що постанова виконавчої служби від 15.07.2005р. ніяким чином не пов'язана з зазначеною ухвалою, так як постанова виконавчої служби передувала прийняттю судом ухвали.
Не достатньо обґрунтовані висновки судів у частині відсутності підстав виникнення у банку права власності на нерухомість та автотранспорт згідно акту приймання -передачі матеріальних цінностей від 29.06.2005р. беручи до уваги, що пунктом 4.2 договору відновленої кредитної лінії №4379 передбачено право банку у випадку невиконання або неналежного виконання ТОВ “Селко-Інвест» взятих на себе зобов'язань звернути стягнення або на предмет застави ,або на іншу власність товариства.
Не перевірено у повному об'ємі наявність чи відсутність у переліку арештованого виконавчою службою майна, що знаходилось під заставою та іпотекою, а також, чи були виконані боргові зобов'язання ТОВ “Селко-Інвест» перед банком по кредитним договорам на час прийняття рішення виконавчою службою про накладання арешту та чи вистачило заставленого майна для виконання взятих на себе боргових зобов'язань.
Крім того, судами не перевірено та не з'ясовано чим викликана необхідність передачі майна, згідно акту приймання -передачі матеріальних цінностей від 29.06.2005р., у власність банку, яке не було предметом застави та іпотеки.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суди у порушення вимог ст.43 ГПК України ухвалили недостатньо обґрунтовані, а відповідно і незаконні судові рішення.
Зважаючи на те, що ч. 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі Донецького обласного управління задоволити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2006р. у справі № 44/446пн скасувати, а справу передати для нового розгляду господарському суду Донецької області.
Головуючий суддя
В.Я. Карабань
Суддя
Л.В. Ковтонюк
Суддя
В.В. Чабан