15.12.06
Україна
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853
12 грудня 2006р. справа №14/148
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АДМ», 04073 м. Київ, вул.Сирецька,33
До відповідача: Державного підприємства “Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування “Пожспецмаш», 17583 Чернігівська обл., смт.Ладан, вул.Мира,100а,
Про стягнення 13314грн. 96коп.
Суддя Книш Н.Ю.
Від позивача: Стовбир О.С. представник довіреність № 6В01 від 01.11.06р.
Від відповідача: не з'явився
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11556,76грн. за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №54 від 24.10.05р. 1505,53грн. пені за період з 20.02.06р. по 12.11.06р. та 252,67грн. три проценти річних за період з 20.02.06р. по 13.11.06р.
Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.
Від відповідача по факсу надійшло клопотання №569 від 11.12.06р. про розгляд справи без участі його представника. Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача. Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:
24.10.05р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №54. Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця товар, зазначений в додатку в Специфікації до договору, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах договору.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем укладено додаток №2 від 08.11.05р. до договору №54 від 24.10.05р., в якому сторони виклали специфікацію на товар, обумовили умови купівлі-продажу та умови розрахунків за товар.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно рахунку-фактури №80210 від 08.02.06р. по накладній № 192 від 09.02.06р. на суму 14556,76грн., а саме алюміній АК7 в чушках і бронзу БР05Ц6С5. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю ЯКЮ №946739 від 08.02.06р.
У відповідності до розділу 5 договору оплата товару проводиться відповідачем на підставі рахунків-фактур, виставлених позивачем, шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок. Згідно додатку №2 від 08.11.05р. до договору відповідач здійснює розрахунки за товар: авансовий платіж 20% на підставі наданого рахунку, остаточний розрахунок в розмірі 80% на протязі 10 календарних днів з моменту отримання товару. Таким чином, відповідач зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар у строк -19.02.06р. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 3000,00грн., що підтверджується поданою позивачем випискою установи банку від 22.06.06р.
Відповідач у відповідності до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України на день розгляду справи в суді не надав докази стосовно повної оплати отриманого товару. За таких обставин, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 11556,76грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З огляду на викладене, борг в сумі 11556,76грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1505,53грн. за період з 20.02.06р. по 12.11.06р. У п. 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення умов договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, але не більше суми простроченого платежу. Пеня нараховується від суми нездійсненого в строк платежу.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на те, що прострочка виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару виникла з 20.02.06р. та дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд доходить висновку, що нарахування пені припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто -20.08.06р. За таких обставин, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню пеня у сумі 1043,27грн. нарахована за період з 20.02.06р. по 20.08.06р. В решті стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю проведеного нарахування.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідачем не подано суду доказів відсутності вини у несвоєчасній оплаті отриманого товару, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 252,67грн. за період з 20.02.06р. по 13.11.06р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 11556,76грн., в частині стягнення пені в сумі 1043,27грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 252,67грн. В решті позову відмовити.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 128,53грн. та 113,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.525, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування «Пожспецмаш» (Чернігівська обл., смт.Ладан, вул.Мира,100а, р/р 26003800100662 у банку “Демарк» МФО 353575 код 33004117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» (м.Київ, вул.Сирецька,33, р/р 2600904219 в АКБ «АЖІО» МФО 300175 код 24594429) 11556грн.76коп. боргу, 1043грн.27коп. пені, 252грн.67коп. три проценти річних, 128грн.53коп. державного мита, 113грн.90коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Н.Ю.Книш
Рішення підписано 14.12.2006р.
Суддя Н.Ю.Книш