«7» листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Зварича С.Б.
Суддів - Парандюк Т.С., Демкович Ю.Й.
при секретарі - Кріль Н.В.
з участю адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайсуду від «23» серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/10 частину будинковолодіння, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 6.05.2001р. та договору дарування від 23.12.2004р.
Колегія суддів,-
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд із позовом до відповідачів про визнання права власності на 1/10 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 6.05.2001р., видане Тернопільською райдержнотконторою ОСОБА_6 на 1/2 частину будинковолодіння та договору дарування від 23.12.2004р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, мотивуючи тим, що власниками спірного будинковолодіння були їх дід ОСОБА_7 та баба ОСОБА_8. Станом на 01.07.1990р. будинковолодіння мало статус робітничого двору, головою якого був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і на належну йому 1/2 частину відкрита спадщина. Відповідно до ст.529 ЦК УРСР 1963 року - вони як діти померлого їх батька мають право на спадкування майна в рівних частках, яка б належала їх батькові ОСОБА_9, тобто на 1/10 частину спірного будинковолодіння, так, як у їх діда ОСОБА_7 була дружина та четверо дітей. Після смерті діда вони вступили у фактичне володіння спадковим майном, поскільки там постійно проживали і допомагали по господарству.
Справа № 22а-1142 Головуючий у І інстанції Костів О.З.
Категорія Доповідач Парандюк Т. С.
Крім того, їм у 2005 році стало відомо, що 06.05.2001р. після смерті діда ОСОБА_7 Тернопільською райдержнотконторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_6, яка успадкувала 1/2 частину даного будинковолодіння.
23 грудня 2004 року ОСОБА_6 як власниця всього будинковолодіння, подарувала його ОСОБА_2. Просили їх позовні вимоги задоволити.
Рішенням Тернопільського міськрайсуду від 23 серпня 2006 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності на 1/10 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.
Визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 6.05.2001р., видане Тернопільською райдержнотконторою ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та договір дарування вказаної частини будинковолодіння від 23.12.2004р., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановивши нове рішення, посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку зібраним доказам та фактичним обставинам справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь доповідача, пояснення ОСОБА_2, адвоката позивачів, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом встановлено, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991р. відносилось до робітничого двору і в ньому проживали: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 04.04.2001р. ОСОБА_7 і ОСОБА_8 належало по 1/2 частині спірного будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 - помер і на його частину відкрилась спадщина.
Відповідно до ст.529 ЦК України 1963р. - онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
1 червня 1991 року помер батько позивачів ОСОБА_9.
Суд І інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачі є спадкоємцями по закону частки спадкового майна, яке б належало їх померлому батькові після смерті ОСОБА_7 - їх діда. Що ж стосується розміру часток спадкового майна, то сторонами не оспорюються.
6 травня 2001 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 було видано свідоцтво право на спадщину за законом, згідно якого вона успадкувала 1/2 частину всього будинковлодіння, що належало померлому ОСОБА_7.
23 грудня 2004 року ОСОБА_6 уклала договір дарування спірного будинковолодіння ОСОБА_2.
При вирішенні спору, суд І інстанції також підставно визнав частково недійсними свідоцтво про право на спадщину та договір дарування, поскільки при цьому не були враховані частки позивачів.
Колегія суддів, перевіривши межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, вважає, що підстав для скасування постановленого рішення з підстав викладених в апеляції, не вбачає.
Керуючись ст.307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайсуду від 23 серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після проголошення.