Справа № 1405/1455/12
Провадження №2/1405/611/12
Номер рядка звіту 19
14.12.2012 Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого Губанова В. М.,
при секретарі Тягнирядно І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі справу за заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на нерухоме майно
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що 06 листопада 1992 року він та відповідач, домовились про купівлю-продаж належного йому нерухомого майна, а саме: житлового будинку за № 13 з відповідними господарськими спорудами, будівлями, огорожами та земельною ділянкою, що знаходиться по вулиці Центральна, в Єлизаветівка Братського району Миколаївської області. На основі цієї домовленості позивач купив у відповідачів вказану нерухомість, про що цього ж дня уклали простий письмовий договір, затверджений Ганнівською сільською радою Братського району Миколаївської області.
Зобов'язання по цьому договору позивачем було виконано в повному обсязі: він повністю здійснив з відповідачем розрахунок за купівлю вказаного майна в повному обсязі, а останній віддав всі документи на будинок та ключі від будинку.
Вказаний Договір купівлі-продажу позивач не зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації по місцю знаходження нерухомості, як те визначено у п. 8 вказаного Договору та у ч. 2 ст. 227 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) через необізнаність про це.
Однак, після укладення угоди, відповідач звільнив будинок, передав позивачу ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Починаючи з 1992 року, ОСОБА_1 використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належ ному санітарно-технічному стані.
На час укладення угоди ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) підля гає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач визнав позовні вимоги в повному об'ємі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 06 листопада 1992 року ОСОБА_1 та відповідач, домовились про купівлю-продаж належного йому нерухомого майна, а саме: житлового будинку за № 13 з відповідними господарськими спорудами, будівлями, огорожами та земельною ділянкою, що знаходиться по вулиці Центральна, в Єлизаветівка Братського району Миколаївської області. На основі цієї домовленості позивач купив у відповідачів вказану нерухомість, про що цього ж дня уклали простий письмовий договір, затверджений Ганнівською сільською радою Братського району Миколаївської області.
Зобов'язання по цьому договору позивачем було виконано в повному обсязі: він повністю здійснив з відповідачем розрахунок за купівлю вказаного майна в повному обсязі, а останній віддав всі документи на будинок та ключі від будинку.
Вказаний Договір купівлі-продажу позивач не зареєстрував в Бюро технічної інвентаризації по місцю знаходження нерухомості, як те визначено у п. 8 вказаного Договору та у ч. 2 ст. 227 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) через необізнаність про це.
Однак, після укладення угоди, відповідач звільнив будинок, передав позивачу ключі. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Починаючи з 1992 року, ОСОБА_1 використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належ ному санітарно-технічному стані.
На час укладення угоди ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) підля гає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Але, згідно ст. 227 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недотримання такої умови тягне недійсність угоди.
Проте, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року) такий договір може бути визнано судом дійсним, якщо одна із сторін повністю або частково виконала умо ви договору, що має місце у даній справі: позивач виконав умови угоди повністю.
Відповідно до ст. 4 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.
У відповідності до ст. 41 ЦК України (в редакції 18.07.1963 року), угодами визнають ся дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
При вчиненні вказаного правочину всі дії сторін, як покупця, так і продавців за Дого вором купівлі-продажу, були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, пе рехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним у 1992 році законодавством України.
Через протиріччя правових норм, діючих на час укладення Договору купівлі-продажу у 1992 році та відмову компетентними органами і нотаріусами визнавати на даний час пра вочини дійсними, законними і виконаними, позивач змушений звернутись з позовною заявою до су ду, про захист своїх прав, оскільки на даний час в нього виникла необхідність реалізувати своє право власності на придбаний за угодою будинок, але зробити цього не зміг, бо з'ясувалося, що купівля-продаж нерухомості не посвідчена нотаріа льно, тобто під час укладання угоди порушена форма, передбачена для укладання даного виду Договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), договір купівлі-продажу будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У відповідності до діючого на даний час законодавства України, а саме ст. 204 ЦК України (в редакції 2003 року), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо неї встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), якщо сторони до мовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його но таріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ст. 41 Конституції України, ст.ст. 41, 321 ЦК України (в редакції 16.01.2003 ро ку), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього пра ва чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року), власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не ви знається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право влас ності.
Стаття 15 ЦК України (в редакції 16.01.2003 року) наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорюван ня. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, сплачені ним при поданні позову в розмірі 214,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06 листопада 1992 року, за яким ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, огорожами, будівлями та земельною ділянкою для обслуговування жилого будинку, який знаходиться по вулиці Центральній, 13, в с. Єлизаветівка Братського району Миколаївської області.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на:
- житловий будинок А-1, тамбур а-1, літню кухню - Б-1, баню Г-1, навіс Д-1, сарай Ж-1, сарай З-1, гараж Е-1, літню кухню И-1, гараж Є-1, вбиральню К-1, сарай Л-1, сарай М-1, сарай Н-1, ворота №2, криницю №3, криницю №4, огорожу №5, загальною площею 44,0 кв.м., житловою - 28,2 кв.м., розташованих по вулиці Центральній, 13 в с. Єлизаветівка Братського району Миколаївської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 214,60 грн.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд.
Суддя Братського
районного суду ОСОБА_3,