Справа № 10-448/2011 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Доповідач: Белена А. В.
18 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів -Данка В.В., Макарова Ю.М.,
з участю прокурора -Клюнк Ю.Є.,
захисника-адвоката - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію прокурора у справі Кричківського В.М. на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 07 липня 2011 року, -
встановила:
Постановою судді Трускавецького міського суду Львівської області від 07 липня 2011 року відмовлено в задоволенні подання начальника СВ Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з підписки про невиїзд на взяття під варту.
ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він 18.06.2011 року, близько 10.30 год. знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи в м. Трускавці на вулиці Стебницькій, поблизу першого під'їзду будинку № 80, підійшов до ОСОБА_4 та умисно на грунті особистих неприязних відносин наніс удар рукою в голову останнього, внаслідок чого ОСОБА_4, отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку спеціаліста № 487 від 23.06.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. 20.06.2011 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 132-0095 за ч.1 ст.121 КК України. 20 червня 2011 року о 19 год. 00 хв. ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст. 115 КПК України по підозрі в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України і утримувався в Трускавецькому ІТТ. Постановою Трускавецького міського суду від 23.06.2011 року відносно ОСОБА_2 прийнято запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою начальника СВ Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області від 05.07.2011 року, дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч.1 ст.121 на ч.2 ст.121 КК України та порушено відносно ОСОБА_2 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, оскільки згідно лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 05.07.2011 року. 04.07.2011 року в нейрохірургічному відділенні Дрогобицької МЛ №1 настала смерть ОСОБА_4
В апеляції прокурор у справі Кричківський В.М. покликається на те, що постанова суду є необґрунтованою в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладеними у постанові, фактичним обставинам справи та просить скасувати постанову судді міського суду і направити подання на новий судовий розгляд в суд І інстанції в іншому складі суду.
Зазначає, що суддею не враховано те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, оскільки під час досудового слідства він не дає покази з приводу часу, місця, способу та інших обставин вчинення ним злочину, що відповідно до п.1 ст.64 КПК України підлягає обов'язковому доказуванню при провадженні досудового слідства. Таким чином, на думку прокурора, ОСОБА_2 намагається перешкодити встановленню істини у кримінальній справі. Також, судом, не взято до уваги, що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 121 КК України в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною.
За таких обставин, прокурор вважає, що все вищезазначене дає підстави стверджувати про намагання ОСОБА_2 ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, вислухавши виступ обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисник про залишення постанови суду першої інстанції без змін, пояснення старшого слідчого Дубіцького В.П. по справі, розглянувши матеріали кримінальної та судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Як вбачається із постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" із відповідними змінами і доповненнями, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки, при цьому вказується на те, що взяття під варту на стадії дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
Згідно із ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України, враховуються також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують, що передбачено і п.10 згаданої постанови Пленуму Верховного суду України.
Колегія суддів вважає, що суддя районного суду з'ясував та правильно врахував, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, позитивно характеризується по місцю реєстрації - проживання, має постійне місце праці у ЗАТ «Трускавецькурорт»АТП та виключно позитивно характеризується по місцю праці, раніше не судимий, одружений, на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей 1999 та 2006 року народження. В матеріалах справи наявна заява дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в якій остання зазначає, що обвинуваченим її сім'ї частково відшкодовано шкоду, заподіяну злочином та просить не обирати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Із матеріалів кримінальної справи №132-0095 вбачається, що в розпорядженні слідчого наявні, встановлені у визначеному законом порядку, достатні дані, які свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2, а тому, на думку колегії суддів, посилання начальника СВ у вказаному поданні на ту обставину, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, оскільки вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, є надуманим і нічим не підтвердженим. Крім того, ОСОБА_2 не являється працівником силових структур, не займає будь-якої відповідальної посади в органах влади, які б давали йому можливість чинити тиск на свідків, чи в інший спосіб перешкоджати проведенню досудового слідства та встановленню істини в кримінальній справі.
Також було встановлено, що постановою Трускавецького міського суду від 23.06.2011 року відносно ОСОБА_2 прийнято запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд., якого останній дотримався, не ухилявся від слідства, не перешкоджав встановленню істини по справі, не продовжував злочинної діяльності та належним чином виконував процесуальні рішення, що підтвердив і сам слідчий в апеляційній інстанції.
Отже, на думку колегії суддів, суддя міського суду, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, керувався вимогами ст.ст. 148, 150, 1652 КПК України і прийшов до вірного висновку, що покликання слідчого про те, що останній може ухилитись від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі є необґрунтованими.
Крім цього, прокурором в апеляції теж не наведено переконливих доводів та нових обставин на спростування висновків судді в оскаржуваній постанові, які б ставили їх під сумнів і давали б підставу для скасування такої.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 07 липня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника СВ Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора у справі -без задоволення.
Головуючий
Судді
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Львівської області А.В. Белена