Справа № 10-194/2011 Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.
Доповідач: Белена А. В.
04 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.
суддів - Данка В.В., Перетятька В.О.,
з участю прокурора -Сірачинського Р.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію помічника прокурора Жидачівського району Львівської області на постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 18 березня 2011 року, -
встановила:
Постановою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 18 березня 2011 року відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівської області Василенка О.А. про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України.
В апеляції помічник прокурора Жидачівського району Львівської області покликається на те, постанова суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що не дивлячись на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, матеріали кримінальної справи дають підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятись від слідства та від виконання процесуальних рішень. Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, який відноситься до категорії тяжких і за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Просить скасувати постанову судді районного суду та направити подання на новий судовий розгляд в суд І інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення слідчого Гелецького В.І. по справі, розглянувши матеріали кримінальної та судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Як вбачається із постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" із відповідними змінами і доповненнями, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки, при цьому вказується на те, що взяття під варту на стадії дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
Згідно із ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 КПК України, враховуються також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують, що передбачено і п.10 згаданої постанови Пленуму Верховного суду України.
Колегія суддів вважає, що суддя районного суду з'ясував та правильно врахував, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та те, що є інвалідом 3 групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Отже, на думку колегії суддів, суддя районного суду, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, керувався вимогами ст.ст. 148, 150, 1652 КПК України і прийшов до вірного висновку, що покликання слідчого про те, що останній може ухилитись від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі є необґрунтованими.
Крім цього, прокурором в апеляції теж не наведено переконливих доводів та нових обставин на спростування висновків судді в оскаржуваній постанові, які б ставили їх під сумнів і давали б підставу для скасування такої.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Постанову судді Жидачівського районного суду Львівської області від 18 березня 2011 року, якою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Жидачівського РВ ГУМВСУ у Львівської області про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - залишити без зміни, а апеляцію помічника прокурора Жидачівського району Львівської області -без задоволення.
Головуючий
Судді