Справа № 1319/2-717/12 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.
Провадження № 22-ц/783/270/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи: 27
15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,
при секретарі Служалі А.Ю.,
за участю Жулінського А.А. - представника ПАТ „ПроКредитБанк",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „ПроКредитБанк" на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2012 року,
У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство „ПроКредитБанк" (в подальшому - „Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у якому просило суд стягнути на користь позивача солідарно:
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 - 210 825 грн. 99 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.11310/Л-0957/04.03 від 30.01.2006 року;
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 - 59 769 грн. 96 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.12163/Л-0957/04.03 від 28.03.2006 року;
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - 321 989 грн. 65 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.13988/Л-0957/04.03 від 05.09.2006 року;
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - 195 936 грн. 68 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.15012 /Л-0957/04.03 від 14.11.2006 року;
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - 45 370 грн. 94 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.18511/Л-0957/04.03 від 23.08.2007 року;
- з ОСОБА_4, а також поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - 46 685 грн. 09 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3.19035/Л-0957/04.03 від 09.10.2007 року,
а також зі всіх відповідачів судові витрати у сумі 1 820 грн. (т.1, а.с. 2-8)
31 жовтня 2011 року Банк подав до суду Заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд стягнути на користь Банку солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заборгованість по вище згаданих Кредитних договорах станом на 24.10.2011 року у загальному розмірі 2 264 776 грн. 75 коп. (т.1, а.с. 213).
Оскаржуваним рішенням Банку в задоволенні його позовних вимог відмовлено.
Дане рішення оскаржив представник Банку Півторак А.Я.
Апелянт просить рішення суду скасувати, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що судом не було враховано ту обставину, що виконавчий напис про звернення стягнення на майно, що є забезпеченням за договором іпотеки, до цього часу не виконано, а заборгованість за кредитними договорами - не погашено.
Звертає увагу на те, що у п. 17 (абзац 3) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" міститься роз'яснення про те, що у разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.
Крім цього, звертає увагу також і на те, що згідно уточнених позовних вимог сума позовних вимог станом на 24 листопада 2011 року становила 2 264 776 грн. 75 коп.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, будучи неодноразово належним чином повідомленими за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх проживання про час і місце апеляційного розгляду справи (т.2, а.с. 8, 9, 48-63, 68-70, 74-82), в судові засідання не з'являлися і про причини своєї неявки суд не повідомляли, що (у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає до задоволення, а позовні вимоги Банку - до часткового задоволення, з наступних підстав.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту по вище згаданих договорах позивач вже реалізував своє право на захист порушених прав та інтересів у позасудовому порядку - шляхом звернення на предмет іпотеки, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними до нього спорудами, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_6, оскільки 30.11.2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на згаданий будинок та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, задовольнити вимоги Банку згідно вище згаданих договорів, а також витрати за вчинення виконавчого напису, на загальну суму 882 114 грн. 04 коп.
В той же час, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2011 року було задоволено позов ОСОБА_7 до ПАТ „ПроКредитБанк" і ОСОБА_6 та визнано недійсним договір іпотеки вище згаданого житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 05.09.2006 року між ЗАТ „ПроКредитБанк" і ОСОБА_6 (т.2, а.с. 35-37).
В подальшому рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.02.2012 року вище згадане рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2011 року було скасовано та ухвалено нове, яким ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПАТ „ПроКредитБанк" і ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки (т.2, а.с. 38), однак 08.08.2012 року (вже у ході апеляційного розгляду даної справи) ухвалою Вищого спеціалізованого суду України згадане рішення Апеляційного суду Львівської області від 20.02.2012 року було скасовано та залишено в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2011 року, яким було визнано недійсним договір іпотеки (т.2, 39-40).
Відтак, оскаржуване рішення, висновки якого грунтуються (зокрема) на чинності договору іпотеки, підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог Банку.
Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, достовірно знаючи про позовні вимоги Банку до них, які розглядаються у судовому порядку, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, будь-яких заперечень на ці вимоги не подали.
В той же час, відповідачем ОСОБА_6 до суду першої інстанції були подані заперечення проти позовних вимог Банку до нього (т.1, а.с. 268-274), з якими колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, які були укладеними між Банком і ОСОБА_4, було укладено наступні договори поруки з відповідачем ОСОБА_6:
- Договір поруки від 05.09.2006 року про зобов'язання відповідати за ОСОБА_4 за Договором про надання траншу № 3.13988/Л-0957/04.03 від 05.09.2006 року;
- Договір поруки від 14.11.2006 року про зобов'язання відповідати за ОСОБА_4 за Договором про надання траншу № 3.15012 /Л-0957/04.03 від 14.11.2006 року;
- Договір поруки від 23.08.2007 року про зобов'язання відповідати за ОСОБА_4 за Договором про надання траншу № 3.18511/Л-0957/04.03 від 23.08.2007 року;
- Договір поруки від 09.10.2007 року про зобов'язання відповідати за ОСОБА_4 за Договором про надання траншу № 3.19035/Л-0957/04.03 від 09.10.2007 року.
Однак Банком без жодного погодження з поручителем ОСОБА_6 були внесені зміни до згаданих вище кредитних договорів. Зокрема:
- Договором № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 15.01.2009 року було внесено зміни до Договору про надання траншу № 3.13988/Л-0957/04.03 від 05.09.2006 року;
- Договором № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 15.01.2009 року було внесено зміни до Договору про надання траншу № 3.15012 /Л-0957/04.03 від 14.11.2006 року;
- Договором № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 15.01.2009 року було внесено зміни до Договору про надання траншу № 3.18511/Л-0957/04.03 від 23.08.2007 року;
- Договором № 1 про внесення змін до договору про надання траншу від 15.01.2009 року було внесено зміни до Договору про надання траншу № 3.19035/Л-0957/04.03 від 09.10.2007 року.
Вище наведеними договорами про внесення змін були внесені зміни та доповнення, внаслідок яких збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_6, як поручителя ОСОБА_4, перед Банком.
Зокрема, п. 2.4 Договорів про внесення змін було встановлено, що при порушенні встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний день прострочення, а починаючи з 31 дня прострочення вказаний розмір пені збільшується до 1 % (за умови подання Кредитором (Банком) відповідного повідомлення Позичальнику (ОСОБА_4) про таке збільшення).
Пунктом 6.2 Договорів про внесення змін встановлено, що Позичальник (ОСОБА_4) сплачує Кредиторові (Банку) штраф у розмірі 2 % від суми залишку кредиту за цим договором за кожен випадок прострочення.
Крім цього, пунктом 3.2 Договорів про внесення змін для Кредитора (Банку) встановлено додаткові підстави вимагати дострокового погашення кредиту.
Згідно п.1.2 вище згаданих Договорів поруки, поручитель (ОСОБА_6) відповідає перед Кредитором (Банком) за зобов'язаннями Позичальника (ОСОБА_4) за кредитними договорами у повному обсязі цих зобов'язань.
Пунктами 4.2 вище згаданих Договорів поруки встановлено, що строк та умови виконання цього Договору поруки можуть бути переглянутими лише за письмовою згодою його сторін.
У відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відтак, оскільки Банком без згоди ОСОБА_6 внесено зміни до забезпечених кредитних договорів, зокрема - збільшено розміри штрафних санкцій і встановлено додаткові підстави для дострокового погашення кредиту, то порука ОСОБА_6 перед Банком припинилася, а тому у задоволенні позовних вимог Банку до нього слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1-4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ПроКредитБанк" задовольнити.
Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким позов Публічного акціонерного товариства „ПроКредитБанк" задовольнити частково.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „ПроКредитБанк" солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7:
- 540 400 грн. 73 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.11310/Л-0957/04.03 від 30.01.2006 року;
- 149 901 грн. 71 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.12163/Л-0957/04.03 від 28.03.2006 року;
- 852 085 грн. 34 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.13988/Л-0957/04.03 від 05.09.2006 року;
- 515 147 грн. 15 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.15012 /Л-0957/04.03 від 14.11.2006 року;
- 98 757 грн. 69 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.18511/Л-0957/04.03 від 23.08.2007 року;
- 108 484 грн. 13 коп. заборгованості за Договором про надання траншу № 3.19035/Л-0957/04.03 від 09.10.2007 року;
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „ПроКредитБанк" по 606 грн. 67 коп. з кожного судових витрат по справі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: