Справа № 1327/5569/12 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/783/3329/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 32
22 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Служала А.Ю.
з участю: представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - Гнатищака О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2013 року,
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди .
Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, яке підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що відповідач визнав позов, а тому суд повинен був застосувати вимоги ч.4 ст.174 ЦПК України. Звертає увагу суду, що районним судом не досліджено того, що монтаж банкомата ТзОВ "ВОРС" проводило в 2007 році, а травму ОСОБА_2 отримала 05.11.2009 року, тобто більше ніж через два роки після монтажу і експлуатації банкомата. Вважає, що зважаючи на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв від підрядчика по акту передачі справним банкомат і претензій до виконання робіт ТзОВ "ВОРС" відповідач не мав, а тому після здачі банкомата в експлуатацію ТзОВ "ВОРС" зупинив правовідношення з ПАТ КБ «Приватбанк», а тому не може бути відповідачем по даній справі.
Покликається на те, що ЗАТ КБ «Приватбанк» 01.07.2007 року заключило договір оренди на частину приміщення з фірмою "Каріна", згідно з яким взяло на себе відповідальність утримувати приміщення в порядку, передбаченому санітарними правилами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування, ліквідовувати наслідки аварій, що сталися з його вини.
Крім цього зазначає, що керівництво ПАТ КБ «Приватбанк» проігнорувало сигнал небезпеки(неналежне укріплення смуги заземлення банкомату), не усунуло технічну несправність банкомата, що призвело до серйозних і тяжких травм ОСОБА_2, які спричинили тривалий розлад її здоров'я, поєднаний з болями і душевними стражданнями. Вважає, що судом неправильно застосовано ст.1209 ЦК України.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень
Однак, оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем, оскільки виконавцем робіт із встановлення банкомата є ТзОВ «Ворс», тому саме воно й повинне відповідати за позовом про відшкодування позивачеві шкоди, під час чого визнавати або заперечувати наявність на момент передачі ПАТ КБ «Приватбанк» конструктивних недоліків у виконаних ним роботах.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Районним судом встановлено, що 05.11.2009 року близько 15:10 год. позивач, ідучи в аптеку ТзОВ «Каріна», що знаходиться за адресою: м. Червоноград вул. Сокальська,30, впала, зачепившись ногою за металевий дріт заземлення, що пролягав від банкомату ПАТ КБ «Приватбанку», який був припіднятим над поверхнею площадки.
Оскільки згідно довідки від 05.11.2009 року позивачеві встановлено діагноз: перелом кисті правої руки в типовому місці, вколочений шиловидний відросток ліктевої, то суд вважав доведеним, що вказана травма виникла унаслідок зазначеного вище падіння.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду .
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Районним судом безспірно встановлено, що власником банкомату по вул. Сокальській,30 у м. Червонограді є ПАТ КБ «Приватбанк».
Частинами 1,5 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Як видно з копії акту №35 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ, складеного комісією 03.12.2009 року та затвердженого начальником управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради 08.12.2009 року, висновок комісії щодо причин настання із позивачем нещасного випадку складається з двох частин. Так, комісією встановлено, що до настання нещасного випадку призвели, по-перше, порушення Західним головним регіональним управлінням КБ «Приватбанк» вимог: п.5.29 Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 року №88 при встановленні банкомату; п.4.3.11 Правил пожежної безпеки України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року №126; п.7 розділу Основні вказівки з техніки безпеки, інструкції монтажу та установки банкомату. Іншою причиною визначено особисту необережність позивача при переміщенні.
Окремою думкою до акту №35 про нещасний випадок невиробничого характеру від 03.12.2009 року член комісії ОСОБА_5 - комендант-водій Західного головного регіонального управління «Приватбанк», не погодившись із висновком комісії про винуватість банку, зазначив, зокрема, про те, що у 2007 році відповідачем було укладено договір підряду на встановлення банкомату із ТзОВ «Ворс» (місцезнаходження: м.Червоноград вул.Бічна Промислова,9), відповідно до якого підрядна організація взяла на себе зобов'язання встановити банкомат відповідно до будівельних норм, правил пожежної безпеки та інших дозвільних документів. Про виконання цього договору свідчить наявність встановленого банкомату.
Оскільки на час отриманні травми позивачка була пенсіонером, то колегія суддів вважає правомірним складення акту №35 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ комісією управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради.
Наведене свідчить про те, що причиною нещасного випадку, внаслідок якого позивачка отримала травму, було неналежне користування відповідачем своєю власністю - банкоматом, заземлення якого не було влаштоване належним чином.
Висновок місцевого суду про те, що винним у цьому є ТзОВ «Ворс», яке згідно договору із відповідачем у 2007 році наче б то проводило встановлення даного банкомату (хоча жодного доказу, який би підтверджував дані обставини, ПАТ КБ «Приватбанк» не подано) колегія суддів вважає помилковим.
Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Колегія суддів вважає, що належними доказами позивачкою не доведено розміру понесених нею витрат на лікування внаслідок отриманого 05.11.2009 року тілесного ушкодження, так як подані нею чеки на придбання ліків такими доказами бути не можуть, оскільки ОСОБА_2 не подала доказів того, яке саме лікування їй було необхідне, які медичні препарати потрібні для цього, в яких кількостях, на протязі якого періоду часу.
Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 у частині стягнення майнової шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Разом з тим, на думку судової колегії, її позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз'яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями), у позовній заяві про відшкодування моральної(немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної(немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями(бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки позивачка внаслідок отриманого 05.11.2009 року перелому руки терпіла фізичний біль, тривале перебування руки у гіпсі спричиняло незручності, вимагало додаткових зусиль для організації її життя у побуті, то цим їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої колегія суддів вважає становить 5000 грн., які слід стягнути з відповідача, з вини якого заподіяна дана моральна шкода.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: