Справа № 11-962/11 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 11/1390/5126/11 Доповідач : Белена А. В.
11 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Белени А.В.,
суддів - Партики І.В., Тенюха В.П.,
з участю прокурора -Нижника М.Т.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2011 року,
встановила :
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого, останній раз 06 серпня 2007 року Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4(чотирьох) років позбавлення ролі, невідбута частина якого складає 1 (один) рік 3 ( три ) місяці, 15 (п'ятнадцять) днів, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 317 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст.71 КК України до міри покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 06 серпня 2007 року та остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід -взяття під варту - залишено засудженому без змін.
Строк відбуття покарання рахується з 20 листопада 2010 року - з часу фактичного затримання.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні якого неповнолітній син 10 лютого 2008 р. н., тимчасово не працюючого, раніше судимого, останній раз 02 жовтня 2004 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років 2 (два) місяці позбавлення волі, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_2.
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ст. 309 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід -взяття під варту- залишено засудженому без змін.
Строк відбуття покарання рахується з 20 листопада 2010 року - з часу фактичного затримання.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя м. Львова, українця. громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючою охоронцем у ТзОВ „Галактика", в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3.
засуджено за ч.2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені відповідні обов'язки.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд - залишено без змін.
Вирішено, відповідно до ст.ст. 81, 93 КПК України, питання з речовими доказами та судовими витратами.
Засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вирок не оскаржували.
ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 17 листопада 2010 року він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, попередньо домовившись про незаконне виготовлення для власного вживання без мети збуту, наркотичного засобу, розподіливши між собою ролі, згідно яких, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зустрілися у цей же день і близько 17 год. 00 хв. в аптеці, що по вулиці Симоненка у м. Львові придбали необхідні інгредієнти та діючи за раніше узгодженим планом пішли додому до ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1. У наданому ОСОБА_3 приміщенні квартирі, вони спільно виготовили наркотичну речовину, яку частково, кожен окремо, вжили, а решту зберігали при собі.
У цей же день, близько 21 год. 15 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були затримані працівниками міліції в районі будинку АДРЕСА_3, де у ОСОБА_4 вилучено медичний шприц з рідиною коричневого кольору, та зроблено змиви з рук затриманих.
19 листопада 2010 року, працівниками міліції затримано ОСОБА_3 та при огляді його квартири, виявлено і вилучено побутові речі із залишками наркотичної речовини
Згідно досліджених в судовому засіданні висновків експертів № 3/1700, № 3/1701 від 21 грудня 2010 року (т, І ас. 128, 133 -134). рідина коричневого кольору, що знаходиться у вилученому в ОСОБА_4 медичному шприці, містить опій ( опій ацетильований), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса опію (опію ацетильованого) в перерахунку на суху речовину становить 0,13 грам. На ватних тампонах, зі змивів з рук ОСОБА_5 та ОСОБА_4, виявлено залишкові кількості морфіну, який віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Відповідно до висновку експерта № 3/1731 від 04 січня 2011 року (т. І ас. 139-140). в речовині коричневого кольору, якою частково просочено тканинну ганчірку, виявлено залишкові кількості морфіну, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
На вирок суду захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити покарання ОСОБА_3 не пов'язаного із позбавленням волі. Свої вимоги він мотивує тим, що призначене судом першої інстанції покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочинів.
Вказує, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 КК України підтверджується лише показами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які є досить суб'єктивними та не дослідженими і жодним чином не доводиться іншими доказами по справі. Крім того, акцентує увагу на те, що інкриміновані ОСОБА_3 діяння містять ознаки злочину ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 і відносяться до злочинів середньої тяжкості, обрання йому міри покарання у вигляді позбавлення волі є занадто суворим, його виправлення, перевиховання, самостійне лікування від наркотичної залежності можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора про необхідність залишити вирок суду першої інстанції без зміни, засудженого ОСОБА_1, який підтримав думку прокурора, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 317 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, чого не заперечував і сам ОСОБА_3 в суді першої інстанції.
При перевірці справи колегією суддів не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Як убачається з протоколу судового засідання (т. 3 а.с. 285), судове слідство проводилось у порядку передбаченому ч. 3 ст.299 КПК України, засуджений ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 підтримали такий порядок, судом з'ясовано у них чи вони розуміють зміст фактичних обставин справи та їм роз'яснено, що у цьому випадку вони позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи.
Тому оспорювання захисником - адвокатом ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3 фактичних обставин справи у апеляції, котрі не конкретизовані, суперечать вимогам закону і є безпідставні.
При перевірці матеріалів справи колегія суддів не встановила обґрунтованих обставин, які б давали підстави для зміни вироку і пом'якшення чи обтяження покарання ОСОБА_3.
Що стосується покарання, з яким захисник в інтересах ОСОБА_3 не погоджуються, то воно призначено судом з дотриманням вимог ст.65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів /згідно з ч.3 ст.12 КК України злочини, передбачені ч.2 ст. 309, ч.1 ст.317 КК України, є середньої тяжкості/, обране з врахуванням особи засудженого, який є особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання вчинив нові злочини, та з врахуванням пом'якшуючих обставин і призначено в межах, встановлених санкціями статтей обвинувачення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для пом'якшення засудженому покарання немає.
Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2011 року залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: