Справа № 1319/1347/12 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/783/1903/13 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 37
22 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Шеремети Н.О., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Березюку О.З.
з участю: відповідачки ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2012 року,
Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - П'ята Львівська державна нотаріальна контора, про призначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що у 1995 році після смерті ОСОБА_6 згідно ст. 548 ЦК України спадщину прийняли ОСОБА_7 та ОСОБА_4. Звертає увагу суду, що заяву про прийняття спадщини син померлої не подавав, оскільки того ж дня фактично вступив в управління та володіння майном, організувавши поховання своєї матері, згодом розпочав ремонт в успадкованій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вважає, що після смерті свого батька спадщину за законом прийняв згідно вимог ст.551 ЦК України. Поза увагою суду залишились клопотання позивача про виклик свідків для підтвердження факту прийняття спадщини. Окрім цього зазначає, що районним судом не було витребувано спадкову справу з П'ятої Державної нотаріальної контори м. Львова, де ОСОБА_4 не повідомив нотаріуса про інших спадкоємців, окрім себе. Покликається на безпідставне відхилення районним судом клопотання про судовий запит до нотаріальної палати Росії про встановлення факту прийняття спадщини сином померлої у 1997 році.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа П'ята Львівська державна нотаріальна контора та надати йому строк для прийняття спадщини за правом спадкової трансмісії.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта ОСОБА_5, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає цим вимогам.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.
Скориставшись своїм правом, позивач просив призначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_7(а.с.57).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що причини, які позивач вказав у позовній заяві, а саме навчання у військовому інституті, участь в бойових діях та подальша військова служба в Російській Федерації, враховуючи, що бабця позивача померла ще ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові, а батько - ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Росії, де постійно проживає і сам позивач, не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б могли перешкодити йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Районним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові померла бабця позивача - ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові помер дідусь позивача - ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.
Згідно свідоцтва про смерть син ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та батько позивача, - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м.Псков Псковської області Російської Федерації.
Також районним судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Львові своєї матері ОСОБА_6 заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття в державну нотаріальну контору не подав, та в управління або володіння спадковим майном, а саме ? частиною квартири АДРЕСА_1 не вступав, оскільки постійно проживав в Російській Федерації, де ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер у м.Пскові. Жодних належних доказів вступу батька позивача в управління та володіння спадковим майном позивачем суду не надано та в матеріалах справи такі відсутні.
16 липня 2002 року на спадкове майно видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 - дідусю позивача. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право на усе належне йому майно на підставі заповіту отримала відповідач - ОСОБА_2, його дружина.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відтак позивач є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_2
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, то саме цей день є днем відкриття спадщини після його смерті.
Частиною 1 ст.548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою
згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу Української РСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при
наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Статтею 526 ЦК УРСР визначено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця(стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно не відоме, - то місцезнаходження його майна або основної його частини.
Оскільки останнім постійним місцем проживання батька позивача - ОСОБА_2 було м. Псков Російської Федерації, то воно і було місцем відкриття спадщини після його смерті.
Проте, доказів того, що у визначений законом строк позивач подав у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, ним не подано.
Відповідно до ч.2 ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.551 ЦК Української РСР якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на
прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Виходячи із змісту ст.ст. 548-549 ЦК Української РСР, позивач не навів доказів того, що він являється спадкоємцем за заповітом, за законом, чи в порядку спадкової трансмісії щодо майна померлої ОСОБА_6 після смерті свого батька ОСОБА_2, враховуючи те, що останній в установлений строк спадщину не прийняв.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: