Справа № 1328/9583/12
іменем України
22 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м.Львова
в складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.
при секретарі Галоян К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою №28 по пр.Чорновола 103 у м.Львові.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що спірна квартира житловою площею 62,46 кв.м. була надана на сім”ю із чотирьох осіб - на неї, колишнього чоловіка ОСОБА_2 та батьків позивачки рішенням виконавчого комітету Львівської міської ОСОБА_4 від 08.07.2012 р. Квартира неприватизована. Ордер на квартиру був виданий у грудні 2002 року. Фактично з моменту отримання квартири відповідач у ній не проживав, однак спочатку займався ремонтом , а після його завершення закрив одну кімнату, у якій знаходилась частина його особистих речей. На той час відповідач вже підтримував стосунки з іншою жінкою, з якою в-подальшому створив сім”ю, і став проживати у дачному будинку с.Наварія Пустомитівського району Львівської області, який переобладнав під повноцінний житловий будинок , там постійно живе і на даний час. У 2004 році шлюб між нею та відповідачем був розірваний. Зважаючи на те, що відповідач жодного дня не проживав у спірній квартирі, не ніс ніяких витрат по утриманню квартири, у 2005 році вона вже зверталась до суду із позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою . Однак, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 14.06.2006 р. у задоволенні позову їй було відмовлено, з тих підстав, що у квартирі залишалась закрита відповідачем кімната, де зберігались його особисті речі. Після рішення суду відповідач всі свої речі перевіз у житловий будинок у с.Наварія, де проживає з другою дружиною ; спірною квартирою більше не цікавився, ніколи не намагався у неї вселитись, не ніс витрат по утриманню квартири, має інше житло, а тому позивачка вважає, що він втратив право користування спірною квартирою, оскільки більше передбаченого законом шестимісячного терміну без поважних причин у квартирі не проживає.
У судовому засіданні позивачка ствердила свої вимоги та дала пояснення, аналогічні змісту позову.
Відповідач позов заперечив, просив у його задоволенні відмовити. При цьому у судовому засіданні пояснив, що дійсно з 2006 року у спірній квартирі не проживав, не сплачував житлово-комунальних послуг, оскільки фактично ними не користувався, речі його у квартирі відсутні. Однак, вважає, що ніколи не втрачав інтерес до спірної квартири, неодноразово пропонував позивачці квартиру розміняти, хоча сам варіантів не шукав. Йому відомо, що позивачка поміняла замки у квартирі, а тому він не мав доступу до неї, відтак, своє непроживання у квартирі вважає таким, що сталось з поважних причин.
Третя особа - мати позивачки ОСОБА_3 у судове засіданняч не з”явилась, направила суду заяву, у якій позовні вимоги підтримує в повному об”ємі, просить справу розглянути у її відсутності.
З”ясувавши обставини справи, заслухавши доводи сторін та свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
У судовому засіданні встановлено, що АДРЕСА_1 складається із п”яти кімнат житловою площею 62,46 кв.м. Квартира була надана на підставі рішення виконкому Львівської міської ОСОБА_4 у 2002 році на сім”ю із 4-х осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та батьків дружини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Квартира на день розгляду справи судом перебуває у комунальній власності. Батько дружини ОСОБА_4 помер, у квартирі фактично проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Факт не проживання відповідача у спірній квартирі стверджується актами комісії ЛКП „Під Голоском 410” від 10.09.2012р, 19.10.2012 р., 12.11.2012 р. ,який стверджений допитаними у судовому засідання свідками ОСОБА_5 ОСОБА_6 -майстарти ЛКП, якими акти складались . Факти ,викладені у зазначених актах не оспорювались відповідачем по справі.
Із матеріалів №343-1609 про відмову у порушенні кримінальної справи Шевченківським РВ ЛМУ ГУМУСУ у Ло вбачається, що інспектором СОГП Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Ло 19.03.12012 р. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 щодо відсутності за місцем проживання зареєстрованої за ОСОБА_2 газової зброї. В ході проведеної інспектором перевірки було встановлено , що ОСОБА_2 за адресою реєстрації зброї - по пр. Чорновола 103\28 у м.Львові не проживає, під час перевірки проводилось опитування мешканців будинку, які повідомили, що ОСОБА_2 протягом останніх п”яти років не бачили, у квартирі проживає лише ОСОБА_1Р
У своєму зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на те, що не проживає у спірній квартирі через те, що відповідачка ОСОБА_2 .. чинить йому перешкоди в користуванні житлом, замінивши замки вхідних дверей.
Однак, з моменту постановлення рішення Шевченківським судом м.Львова від 14.06.2006 р. ,яким у позові про визнання ОСОБА_2 таким , що втратив право на користування житловим приміщенням, було відмовлено, відповідачем не робилось жодних спроб для вселення у спірну квартиру чи оскарження дій ОСОБА_1 до суду чи правоохоронні органи з-приводу недопуску ОСОБА_2 до спірної квартири.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з моменту постановлення рішення суду, тобто з 2006 року, у квартирі не проживав, речей своїх там не зберігав, не ніс витрати по утриманню квартири, не займався питанням щодо приватизації квартири чи її обміну, тобто реєстрацію у спірній квартирі зберігав лише формально, фактично проживаючи із новою сім”єю у будинку у с.Наварія Пустомитівського району .
Ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин не проживав у спірній квартирі, маючи інше фактичне житло, а тому втратив право на користування цим житлом.
Покликання ОСОБА_2 у зустрічному позові на те, що колишньою дружиною ОСОБА_1 йому чинились перешкоди в користуванні спірним житлом ,жодними доказами у судовому засіданні не стверджені. Допитані у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 ,ОСОБА_9 не пояснили причини непроживання відповідача у спірній квартирі протягом останніх п”яти років, не ствердили фактів чинення перешкод ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 у користуванні спірним житлом , а лише фактично ствердили сам факт його не проживання . Відтак, такі вимоги до задоволення не підлягають через недоведеність позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10,62,213-215 , 209,218 ЦПК України, сст. 71,72 ЖК України, суд, -
Первісний позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою 28 по пр. Чорновола 103 у м.Львові.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів.
Суддя:
ОСОБА_10