28 листопада 2006 р.
№ 2-2/7199-2006
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянувши
касаційну скаргу
Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року
по справі
№ 2-2/7199-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гезльов"
про
стягнення 124111 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
Сурніна Н.І. -дов. від 26.11.2006 року №8
Пантєлєєв М.П. -директор
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2006 року касаційна скарга Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 10 хв. 28.11.2006 року.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. у зв'язку з перебуванням судді Фролової Г.М. на лікарняному, для розгляду справи № 2-2/7199-2006 створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.Г., Коробенко Г. П.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представник позивача в судове засідання 28.11.2006 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2006р. про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Підприємство "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гезльов" про стягнення заборгованості за договором комісії №118 від 29.04.2005 року у вигляді упущеної вигоди у розмірі 124111 грн.
Неодноразово змінюючи позовні вимоги, позивач, заявою від 07.06.2006 року №01/240, в останній раз зменшив суму позовних вимог і просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 112867 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії №118. Відповідно до пункту 1.1. вищенаведеного договору відповідач зобов'язався за дорученням позивача за комісійну плату укласти за рахунок позивача від свого імені одну чи декілька правочинів по продажу послуг проживання та їжі за ціною не нижче узгодженої.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4. Договору, сума комісійної плати комісіонера розмежовувалася залежно від забезпечення комісіонером циклічності заїздів відпочиваючих: при забезпеченні циклічних заїздів - 5% від обсягу продажів, у разі здійснення разових заїздів - 05% від обсягу продажів. Пунктом 4.3 договору комісії передбачена відповідальність комісіонера за незабезпечення повного завантаження місць при циклічному заїзді і визначено, що якщо комісіонер не забезпечує повне завантаження при циклічних заїздах відпочиваючих : 90 днів в 2-місцевих номерах і 75днів в 6-місцевих номерах, то він зобов'язаний сплатити комітентові упущену вигоду у розмірі плати за проживання за кожен день недоїзду відповідно до цінових листів до договору комісії.
За наслідками виконання договору сума вказаної упущеної вигоди комітента зважаючи на незаповнення відповідачем заздалегідь заброньованих номерів, відповідно до розрахунків за червень, липень, серпень, склала 112867 грн.
Однак, в даний час договірні зобов'язання по сплаті упущеної вигоди, визначені пунктом 4.3 договору у розмірі вартості проживання за кожен день недоїзду відповідно до цінового листа, відповідачем не виконані, чим, на думку позивача, порушені умови договору і положення законодавства України, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня -20 червня 2006 року (суддя Толпиго В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року (головуючий суддя Гонтарь В.І., судді Прокопанич Г.К., Борисова Ю.В.), в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Підприємство "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
В своїй касаційній скарзі Підприємство "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, за умовами договору від 29.04.2005 року, відповідач зобов'язаний за дорученням позивача за комісійну винагороду вчинити за рахунок позивача від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу послуг проживання і харчування за ціною не нижче узгодженої сторонами в ціновому листі до договору і в строки, визначені сторонами у договорі.
Належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків за договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами) щодо продажу послуг в порядку та на умовах, визначених договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином, (пункти 1.1., 1.2. Договору).
Обсяг послуг та кількість місць визначаються сторонами згідно заявки та оформляються окремими ціновими листами до договору, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.7.Договору).
Позивач, в обґрунтування розміру упущеної вигоди, представив розрахунок в основу якого, про що вірно зазначено в рішенні місцевого суду та постанові апеляційної інстанції, покладені дані про вартість номерів, кількості номерів, кількості днів по ціновому листу від 27.04.2005 року. (а.с.7).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що даний ціновий лист цілком вірно не був визнаний належним доказом у справі, оскільки він підписаний до договору від 27.04.2005 року № 118, а не до договору від 29.04.2005 року, за невиконання зобов'язань по якому заявлений позов.
Місцевий господарський суд цілком вірно зазначив, що правовідносини за договором комісії регулюються главою 69 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору комісії є умова про майно і його ціну.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки зазначений вище договір не містить умов про ціну продажу послуг, умов про послуги, що продаються, а доказів підписання цінових листів до договору від 29.04.2005 року № 118 позивачем до матеріалів справи не надано, місцевий господарський суд, а так само і апеляційна інстанція прийшли до вірних висновків, що договір комісії від 29.04.2005 року № 118 не укладений.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом, а так само і апеляційною інстанцією зроблено вірні висновки щодо відсутності в даному випадку правових підстав для задоволення позову.
Що стосується інших доводів, викладених Підприємством "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05 -20.06.2006 року та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року по справі № 2-2/7199-2006 в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року по справі № 2-2/7199-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко