09 листопада 2006 р.
№ 2/135
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Першиков Є. В.
судді
Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
на
рішення від 29.08.2006р. господарського суду Закарпатської області
у справі
№2/135
за позовом
Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області
До
Закритого акціонерного товариства “Ужгородський механічний завод»
про
Стягнення 3235938,44грн. завданих збитків
З участю представників сторін :
позивача - не з'явилися
відповідача -Якима С.І., за довіреністю
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород заявлено позов до Закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод», м.Ужгород про стягнення суми 3235938,44грн. завданих збитків.
Рішенням від 29.08.2006р. господарського суду Закарпатської області у справі №2/1351 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 29.08.2006р. господарського суду Закарпатської області і направити справу на новий розгляд по суті .
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що згідно пункту 3.2 Плану приватизації майна державного підприємства «Ужгородський механічний завод», затвердженого Фондом державного майна України від 18.03.1994р. та Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого ФДМУ 28.02.1994р., відбулось вилучення із статутного фонду вартості майна, тобто включено до переліку майна, що не підлягає приватизації, грошові кошти (російські рублі), які знаходились на ватному рахунку, в сумі 680млн.крб. Довідкою Закарпатського центрального відділення Промінвестбанку №15-13 від 11.02.1994р. та Реєстром державного майна, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства від 03.07.2006р. підтверджується перебування на той час на рахунку відповідача суми 680млн.крб. (599247,61 російських рублів).
Позивач вимагає відшкодування відповідачем на користь держави збитків в трикратному розмірі зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків у відповідності до вимог Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 06.06.1995р.
Відповідачем наявність таких коштів заперечується та було подано суду відповідні докази про те, що вже станом на жовтень 1998 року такі кошти на його рахунку не значились. Комісією по проведенню інвентаризації державного майна, яке не ввійшло до статутного фонду Товариства, в складі якої також брав участь представник Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, створеною згідно з наказом РВ ФДМУ від 28.08.1998р. №3/374 та у відповідності до протоколу від 10.09.1998р., підтверджено факт використання даних коштів товариством в своїй господарській діяльності та запропоновано йому дані грошові кошти в сумі 6800грн. перерахувати в дохід держави на рахунок РВ ФДМУ. Вищевикладене також підтверджується інформацією про результати проведеної 10.09.1998р. інвентаризації державного майна, складеною за результатами проведеної перевірки. Згідно надісланої судом до Закарпатського центрального відділення Промінвестбанку вимоги про надання відомостей про розрахункові банківські операції на валютному рахунку відповідача дано відомості про те (лист №12-06/711 від 28.08.2006р.), що у зв'язку з закінченням строку зберігання такої інформації (Акт на виділення до знищення документів і справ за номенклатурою справ на 1993-1994р. від 26.01.2000р.), така інформація не може бути надана.
Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо пропуску позивачем строків позовної давності, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 01.01.2004р.), правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки, як встановив, місцевий господарський суд, строк позовної давності сплинув до набрання чинності Цивільного кодексу України (в редакції 01.01.2004р.), до даних правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР.
Зокрема, відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
У відповідності до вимог статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Позивачу стало відомо про порушення свого права з моменту складення відповідної інформації комісією, створеною згідно з наказом РВ ФДМУ від 28.08.1998р. №3/374, тобто під час проведення інвентаризації державного майна 10.09.1998р., що надавало йому підстави для звернення з вимогою до відповідача про стягнення таких коштів .
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки останній на підставі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР сплинув у 2001р., а позов заявлено позивачем у 2006р.
Доводи позивача про переривання строку позовної давності з посиланням на норми Цивільного кодексу України (в редакції 01.01.2004р.) не може бути взяті до уваги, оскільки, як зазначалося вище відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних цього Кодексу, він не застосовується до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення від 29.08.2006р. господарського суду Закарпатської області у справі №2/135 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська