09 листопада 2006 р.
№ 3/358/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Бондаренко Г.Я.- голова
не з'явились повідомлені належним чином
Державного казначейства України
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
27.07.2006 року
у справі
№ 3/358/05
за позовом
Магазину “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія»
до
Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області
Державного казначейства України
про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Магазин “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія» звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Врадіївського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , завданої неправомірними діями працівників Врадіївського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, а саме збитків у сумі 15110,50 грн., 700,00 грн. за юридичну допомогу адвоката та 5800,00 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги вмотивовані тим, що
Доповідач Гоголь Т.Г.
17.01.2004 року співробітник районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області вилучив лікеро-горілчану продукцію на загальну суму 15110,5грн. та тару у кількості 61-єї одиниці, що належали за договором № 128 від 02.05.2003 року магазину «Забота» Врадіївського споживчого товариства «Мрія», з тих підстав, що вказана продукція не відповідає державним стандартам. Оскільки при проведені в подальшому слідчих дій та експертизи було встановлено, що вилучена горілка не є фальсифікованою, факт підробки та збуту підакцизного товару встановлений не був, кримінальну справу постановою від 24.11.2004 року було припинено. Вказаною постановою передбачено речові доказі - лікеро-горілчані вироби - повернути позивачеві. Зазначений пункт постанови виконаний не був. Позивач зазначив, що весь період вилучення горілчаних виробів магазин «Забота» ніс збитки, в тому числі і збитки, пов'язані з невиконанням зобов'язань перед виробником продукції. Окрім того, у січні 2004 року обласна газета «Центральний ринок» надрукувала інформацію надану управлінням громадських зв'язків МВС України в Миколаївській області про вилучення фальсифікованих алкогольних напоїв у магазині позивача, що підірвало його ділову репутацію.
Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 14.12.2005 року первісного відповідача - Врадіївський районний відділ управління внутрішніх справ в Миколаївській області замінив на Обласне управління внутрішніх справ Миколаївської області.
17.01.2006 року до участі у справі в якості співвідповідача залучене Державне казначейство України.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 23.03.2006 року (суддя Таранущенко О.Г.) позовні вимоги задовольнив, стягнув з Державного казначейства України на користь Магазину “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія» 15110,50 грн. збитків, 5800 грн. моральної шкоди, 700 грн. витрат на адвокатські послуги. Судові витрати в сумі 238,38 грн. покладено на відповідача. Рішення вмотивоване доведеністю позовних вимог.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 27.07.2006 року ( судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2006 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Державне казначейство України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарський суд незаконно та необґрунтовано стягнув кошти з Державного казначейства, чим порушив права останнього. Скаржник зазначає, що, всупереч нормам чинного процесуального законодавства, господарський суд в рішенні не вказує на Державне казначейство, як на порушника прав та охоронюваних законом інтересів позивача, також відсутні посилання суду на норми закону, відповідно до яких шкода, завдана юридичній особі незаконними діями державних органів, відшкодовується Державним казначейством України.
Магазин “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія» не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в судовому засідання представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Миколаївської області та постанові Одеського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 17 січня 2004 року при проведені акції »Фальсифікат» в Миколаївській області співробітник Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області вилучив лікеро-горілчану продукцію державного підприємства “Миколаївський лікеро-горілчаний завод» в кількості 1657 пляшок спиртних напоїв та 40 пляшок спиртних напоїв інших товаровиробників на загальну суму 15110,5грн. та тару у кількості 61 одиниця, що належали за договором №128 від 02.05.2003 року Врадіївському споживчому товариству “Мрія» - магазину “Забота». Вилучення було проведено з тих підстав, що вказана продукція не відповідає державним стандартам. За вказаним фактом 24 січня 2004 року слідчим відділом Врадіївського РВ УМВС України в Миколаївській області було порушено кримінальну справу №0412001 за ознаками частини 1 статті 204 Кримінального кодексу України. Оскільки в ході проведення відповідних слідчих дій та експертиз було встановлено, що вилучена горілка не є фальсифікованою, кримінальна справа № 0412001, постановою старшого слідчого СВ РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 24 листопада 2004 року була припинена та зобов'язано Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області повернути речові докази представникам позивача. Зважаючи на те, що горілчані вироби на загальну суму 15110,5грн. позивачу повернуто не було, останній звернувся до господарського суду за стягненням зазначеної суми, моральної шкоди, а також витрат пов'язаних з наданими адвокатськими послугами.
Згідно положень пункту 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до положень пункту 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зважаючи на те, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт завдання Магазину “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія» збитків, пов'язаних з неправомірними діями працівників Врадіївського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Вищий господарський суд України вважає, що попередні судові інстанції правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з Державного казначейства України на користь Магазину “Забота» Врадіївського споживчого товариства “Мрія» 15110,50 грн. збитків та 700 грн. витрат на адвокатські послуги, вірно застосувавши приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Посилання Державного казначейства України стосовно того, що воно безпідставно притягнуте в якості відповідача є необґрунтованим, оскільки у відповідності з пунктом 4 Положення про Державне казначейство України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року № 590, саме Державне казначейство здійснює управління наявними коштами державного бюджету, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування (стаття 37 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік»).
В частині стягнення моральної шкоди рішення господарського суду Миколаївської області та Одеського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню зважаючи на наступне.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не врахували те, що у статті 56 Конституції України, статей 1173-1176 Цивільного кодексу України, а також у Законі України від 01.12.1994 № 266/94-ВР “ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» втілені загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави.
Статтею 4 названого Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до статті 13 Закону про який йдеться, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Доказів встановлення факту нанесеної моральної шкоди судом загальної юрисдикції надано не було.
З огляду на зазначене, висновки судів про відшкодування позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на належних доказах в цій частині та не відповідають закону, а тому судові акти в частині стягнення моральної шкоди, підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року у справі № 3/358/05 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 5800грн., відмовивши в цій частині позову. Решту рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2006 року залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич