УХВАЛА Іменем України
"7" листопода 2006 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Зварича С.Б.
суддів - Храпак Н.М., Парандюк Т.С.
при секретарі - Кріль Н.З.
з участю - адвоката ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2, представника
відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення
Бережанського райсуду Тернопільської області від 3 серпня 2006 року та
ухвалу Бережанського райсуду Тернопільської області від 3 серпня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житла,
встановила:
в червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення їх без надання іншого житла разом з неповнолітніми дітьми та особистим майном з квартири АДРЕСА_1.
Позивачка вказала, що згідно договору дарування, укладеного 14 червня 2005 року, вона стала власником спірного житла, дана квартира їй та її сім"ї необхідна для проживання, відповідачі були членами сім"ї колишнього власника вказаної квартири і в добровільному порядку не бажають її звільнити, а тому просить суд задоволити її позов.
Справа № 22а -1116 Головуючий у 1-й інстанції Німко Н.П.
Категорія Доповідач Храпак Н.М.
Ухвалою Бережанського районного суду від 3 серпня 2006 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про прийняття судом зустрічної позовної заяви до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання прописки ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 недійсною, визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 здійсненою ОСОБА_6 недійсною.
Рішенням Бережанського районного суду від 3 серпня 2006 року позов задоволено. Зобов"язано відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 не чинити перешкод позивачці ОСОБА_2 в користуванні власністю, шляхом виселення відповідачів разом з всіма особами, проживаючими з ними, з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить ухвалу Бережанського райсуду від 3.08.2006р. та рішення Бережанського райсуду від 3.08.2006р. скасувати і справу направити на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на те, що судом при відмові в прийнятті зустрічного позову були порушені норми процесуального права, а при постановленні рішення не враховані всі обставини по справі і не дана належна оцінка зібраним по справі доказам.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 підтримав апеляційні скарги, зіславшись на мотиви викладені в них, а позивачка - заперечила.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 14.06.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Бережанського нотаріального округу, позивачка ОСОБА_2 стала власницею квартири АДРЕСА_1. З часу прийняття в дар даної квартири, відповідачі не звільняють її в добровільному порядку.
Згідно ст.391 ЦК України та ст.48 Закону України "Про власність" власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім цього, рішенням Бережанського райсуду від 20.12.2004р.(а.с.8-12), залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 15.03.2005р.(а.с.13-16), встановлено факт незаконної прописки в спірну квартиру відповідачів, а отже і вселення їх не в установленому законом порядку.
Тому, колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 109 ЖК України, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідачів слід виселити зі спірного житла без надання іншого житлового приміщення.
Доводи апелянтки про те, що суд безпідставно не прийняв до розгляду її зустрічний позов до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання прописки ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 недійсною, визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 здійсненою ОСОБА_6 недійсною, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_6 не є стороною по даній справі, вказані правовідносини не стосуються ОСОБА_2, вимоги ОСОБА_3 були предметом розгляду суду і щодо них постановлено Бережанським райсудом рішення від 20 грудня 2004 року. Крім цього, згідно ст. 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред"явити зустрічний позов. Відповідачка ж його подала в кінці судового розгляду, тобто 3 серпня 2006 року, хоча попереднє судове засідання за клопотаннями відповідачки ОСОБА_3 тричі відкладалося.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, прийшла до висновку, що постановлене судом рішення та ухвала суду від 3 серпня 2006 року відповідають вимогам закону і зібраним по справі доказам, а тому підстав для їх скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.1, ч.2 п.1, 308, 312 ч.1п.1, 314 п.1, 4 ч.1, 315 ЦПК України, колегія суддів:
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 3 серпня 2006 року та ухвалу Бережанського районного суду від 3 серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення ухвали апеляційного суду Тернопільської області.