м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
14.12.2006 року Справа № 1/440ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Парамонової Т.Ф.
суддів: Єжової С.С.
Семендяєвої І.В.
секретар судового засідання Наумов Б.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Пономарева В.Г., довіреність б/н від 01.09.2005
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 31.10.2006
у справі № 1/440ад (суддя Зюбанова Н.М)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до відповідача Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Луганськ», м. Луганськ
про стягнення 8796 грн. 20 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Луганськ» 8796 грн. 20 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Постановою місцевого господарського суду від 31.10.2006 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу з вимогами скасувати постанову господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі №1/440ад та задовольнити його позовні вимоги.
Скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об'єктивному розгляді.
Свої доводи позивач обґрунтовує неправомірним застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 250 Господарського кодексу України.
Відповідач заперечує проти доводів позивача, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами, внесеними Законом України від 01.11.05, до початку діяльності апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у апеляційній інстанції відповідні апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття сторін в судове засідання апеляційної інстанції не є перешкодою розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи наступного.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі -Закон 875) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
З урахуванням вимог цього Закону та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2003 році 6 інвалідів.
Фактично на підприємстві відповідача у 2003 році працювало 4 інваліда. Сума штрафу за нестворені робочі місця для 2 інвалідів складає 8796 грн. 20 коп.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314) обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Проте, про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів на початок 2003 року відповідач органи працевлаштування не інформував, що підтверджено довідкою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 30.08.2006 №03-01/4004 (а. с. 10), листом Луганського міського центру зайнятості №1/07-2708 від 14.06.2006 (а. с. 6), листом управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради №09/1779 від 23.08.2006 (а. с. 8).
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 28.12.01 № 1767 визначено, що штрафні санкції сплачуються не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідач суму штрафних санкцій у визначений строк не перерахував, що стало підставою звернення позивача до суду.
Суд першої інстанції встановив факт невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, у 2003 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. З цих підстав господарський суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо сплати суми 8796 грн. 20 коп., однак, в позові відмовив, застосувавши до спірних правовідносин приписи ст. 250 Господарського кодексу України. Відповідно до змісту цієї норми адміністративно - господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Факт порушення відповідачем нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 16.04.2004 (дата сплати підприємством санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів), на час пред'явлення позову - 31.08.2006 строк для стягнення штрафних санкцій у будь - якому випадку сплинув 16.10.2004.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки санкції заявлено за період 2003 року, тобто після набрання чинності Господарським кодексом України, який застосовано судом, та сам позов заявлено у 2006 році, коли діє нова редакція Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підставі вищевикладеного судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова від 31.10.2006 у справі №1/440ад прийнята судом першої інстанції у відповідності з діючим законодавством і підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до п. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України згадана постанова залишається без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат в даній справі не вирішується тому, що позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.
Керуючись ст. ст. 17, 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі №1/440ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі № 1/440ад залишити без змін.
Повний текст даної ухвали буде виготовлено у повному обсязі 19.12.2006.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя С.С. Єжова
Суддя І.В. Семендяєва