м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
12.12.2006 року Справа № 2/446ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Бойченка К.І.
Єжової С.С.
секретар судового засідання: Наумов Б.Є.
за участю представників:
від позивача: повноважний представник не прибув;
від відповідача: Сирота І.А., провідний юрисконсульт,
довіреність від 24.12.04 № 14-370ад,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства
«Свердловантрацит» в особі
Відокремленого підрозділу
«Групова збагачувальна фабрика
«Центроспілка», м. Свердловськ
Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 10.10.06
у справі № 2/446ад
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Державного підприємства
«Свердловантрацит» в особі
Відокремленого підрозділу
«Групова збагачувальна фабрика
«Центроспілка», м. Свердловськ
Луганської області
про стягнення 64486 грн. 24 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом -Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка», м. Свердловськ Луганської області (далі за текстом -ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «ГЗФ «Центроспілка», відповідач) про стягнення несплачених адміністративно -господарських санкцій у розмірі 64486 грн. 24 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від 10.10.06 у справі № 2/446ад позовні вимоги задоволені, оскільки матеріалами справи підтверджено факт не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.11.06 № 642, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що аналіз положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з послідуючими змінами і доповненнями дає підстави для висновків, що підприємство зобов'язано створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, але не зобов'язано при цьому проводити підбір і працевлаштування інвалідів, цей обов'язок згідно зі ст. 18 вказаного Закону покладається на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів; що ВП «ГЗФ «Центроспілка» є підприємством підвищеної небезпеки по умовам праці, тому при таких умовах праця інвалідів неможлива; що у 2004-2005 р. р. підприємство не мало прибутку, збитки у 2005 році становило 569 тис. грн.
Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 17.11.06 у справі № 2/446ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Відповідно до розпорядження від 15.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «ГЗФ «Центроспілка» на постанову господарського суду Луганської області від 10.10.06 по справі № 2/446ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., суддя -Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.06 закінчив підготовку справи № 2/446ад, призначив апеляційний розгляд у судовому засіданні на 12.12.06 та направив сторонам у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки-виклики про розгляд справи.
Позивач у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, письмового заперечення на апеляційну скаргу відповідача не подав, що у даному випадку не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Відповідно до копії звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі № 10-ПІ, яка мається у матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 276 осіб; чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до 4% нормативу, становила 11 осіб, у той час коли у звітному періоді відповідачем було працевлаштовано 4 інваліда; середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складала 9212 грн. 32 коп. за розрахунком позивача. Отже, у звітному періоді 7 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом відповідачем створено не було.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767, передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
На підставі викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем 4% нормативу робочих місць у 2005 році, розмір штрафу склав 64486 грн. 24 коп., який відповідачем не сплачений, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем не було вжито заходів, які передбачені чинним законодавством для створення робочих місць для інвалідів.
Частиною першою статті 18 Закону обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі -Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, п. 5 Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Те, що відповідач протягом звітного періоду не інформував належним чином вказані органи підтверджується листом Свердловського міського районного центру зайнятості від 30.08.06 № 2394, довідкою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 30.08.06 № 03-01/3979. Звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках» надавалися без зазначення інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Відповідачем не доведено суду про те, що ним розроблялись та вносились до колективного договору заходи щодо створення робочих місць для інвалідів у 2005 році.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів “робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено, що “медико - соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".
У частині першій статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства не створення відповідачем робочих місць для інвалідів відповідно до 4% нормативу та не повідомлення органів працевлаштування, перелік яких зазначається у ст. 18 Закону, про наявність вакантних посад унеможливило направлення цими органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.
За таких обставин, до підприємства відповідача, яким не додержаний встановлений норматив для працевлаштування інвалідів, слід застосувати штрафні санкції у розмірі 64486 грн. 24 коп.
Доводи апеляційної скарги, які розглядалися у судовому засіданні, судовою колегією апеляційної інстанції відхилені у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, яка оскаржується, - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 322 грн. 43 коп. покладається на відповідача у справі у зв'язку з залишенням його скарги без задоволення.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом (п. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 3 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
1) судовий збір при звіренні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;
3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більш 1700 грн.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» регулює порядок сплати та розміри державного мита, який застосовується у даному випадку, оскільки на даний час відсутній закон, який регулює порядок сплати і розміри саме судового збору.
Розмір державного мита із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (п. п. «г» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).
Позивачем по даній справі поданий позов про стягнення з відповідача несплачених адміністративно -господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у розмірі 64486 грн. 24 коп., тобто вказана вимога відноситься до вимог майнового характеру.
Отже, відповідач при поданні апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції повинен був сплатити судовий збір у розмірі 322 грн. 43 коп., а відповідач платіжним дорученням від 24 жовтня 2006 року № 482 сплатив лише 3 грн. 40 коп.
За таких обставин, з відповідача на користь державного бюджету України слід стягнути недосплачений судовий збір у розмірі 319 грн. 03 коп.
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 10.10.06 у справі № 2/446ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено відповідача про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка», м. Свердловськ Луганської області від 08.11.06 № 642 на постанову господарського суду Луганської області від 10.10.06 у справі № 2/446ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 10.10.06 у справі № 2/446ад залишити без змін.
3. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, код 32355669, на користь Державного бюджету України, отримувач -ВДК у Ленінському районі м. Луганська, рахунок -31111095600006, банк -УДК у Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ -24046582, код бюджетної класифікації -22090200, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 319 грн. 03 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати виконавчий лист та направити до місцевого органу державної податкової служби.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова