м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
12.12.2006 року Справа № 3/428ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Бойченка К.І.
Єжової С.С.
секретар судового засідання: Наумов Б.Є.
за участю представників:
від позивача: повноважний представник не прибув;
від відповідача: повноважний представник не прибув,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства
«Свердловантрацит» в особі
Відособленого підрозділу
«Шахта «Червоний партизан»,
м. Червонопартизанськ Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 19.10.06
у справі № 3/428ад
за позовом Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів,
м. Луганськ
до відповідача Державного підприємства
«Свердловантрацит» в особі
Відособленого підрозділу
«Шахта «Червоний партизан»,
м. Червонопартизанськ Луганської області
про стягнення 835350 грн. 74 коп.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом -Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з адміністративним позовом до Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан», м. Червонопартизанськ Луганської області (далі за текстом -ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «Шахта «Червоний партизан», відповідач) про стягнення несплачених адміністративно -господарських санкцій у розмірі 835350 грн. 74 коп. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від 19.10.06 у справі № 3/428ад позовні вимоги задоволені, оскільки матеріалами справи підтверджено факт не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 01.11.06 № 328-ОМ, у якій просить постанову господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог (з урахуванням письмових пояснень відповідача від 27.11.06 № 345-ОМ).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що аналіз положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновків, що підприємство зобов'язано створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, але не зобов'язано при цьому проводити підбір і працевлаштовувати інвалідів, цей обов'язок згідно зі ст. 18 вказаного Закону покладається на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів; що з наявних звітів про зайнятість та працевлаштування певної кількості інвалідів, інформував службу про вакансії робочих місць, але служба не направляла на підприємство інвалідів; що специфіка підприємства -ВП «Шахта «Червоний партизан» визначає, що більшість посад пов'язані з умовами праці, де заборонена праця інвалідів; що випадки звернення інвалідів протягом спірного періоду на підприємстві не зафіксовані ні позивачем, ні Свердловським міським центром зайнятості та не подані суду; що у 2005 році підприємство не мало прибутку, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 17.11.06 у справі № 3/428ад відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Відповідно до розпорядження від 15.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України» для розгляду апеляційної скарги ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «Шахта «Червоний партизан» на постанову господарського суду Луганської області від 19.10.06 по справі № 3/428ад призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., суддя -Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.11.06 закінчив підготовку справи № 3/428ад, призначив апеляційний розгляд у судовому засіданні на 12.12.06 та направив сторонам у порядку ст. ст. 33 - 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки-виклики про розгляд справи.
Позивач та відповідач по даній справі у судове засідання не прибули. Неприбуття вказаних осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, згідно з п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язкову участь у засіданні цих осіб.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 № 2606 - III (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
Відповідно до копії звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі № 10-ПІ, яка мається у матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 3397 осіб; чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до 4% нормативу, становила 136 осіб, у той час коли у звітному періоді відповідачем було працевлаштовано 89 інвалідів; середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складала 17773 грн. 42 коп. за розрахунком позивача. Отже, у звітному періоді 47 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом відповідачем створено не було.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньоїрічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767, передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
На підставі викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем 4% нормативу робочих місць у 2005 році, розмір штрафу склав 835350 грн. 74 коп., який відповідачем не сплачений, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем не було вжито заходів, які передбачені чинним законодавством для створення робочих місць для інвалідів.
Частиною першою статті 18 Закону обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі -Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, п. 5 Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Те, що відповідач протягом звітного періоду не інформував належним чином вказані органи підтверджується довідками Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Свердловської міської ради від 18.09.06 № 01/18-2454, Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 28.08.06 № 03-01/3826. З довідки Свердловського міського центру зайнятості від 18.09.06 № 12/3-2522 вбачається, що відповідач надав 3 звіту за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів (у квітні 2005 року -2 вакансії, у травні 2005 року -3 вакансії, у червні 2005 року -3 вакансії), у період з січня по березень та з липня по грудень 2005 року не інформував центр зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, атестація відповідних робочих місць не відбулася. Відповідачем не доведено суду про те, що ним розроблялись та вносились до колективного договору заходи щодо створення робочих місць для інвалідів у 2005 році.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів “робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено, що “медико - соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".
У частині першій статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства не створення відповідачем робочих місць для інвалідів відповідно до 4% нормативу та не повідомлення органів працевлаштування, перелік яких зазначається у ст. 18 Закону, про наявність вакантних посад унеможливило направлення цими органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.
За таких обставин, до підприємства відповідача, яким не додержаний встановлений норматив для працевлаштування інвалідів, слід застосувати штрафні санкції у розмірі 835350 грн. 74 коп.
Доводи апеляційної скарги судовою колегією апеляційної інстанції відхилені у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, яка оскаржується, - без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача у справі у зв'язку з залишенням його скарги без задоволення.
Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та прийняв постанову від 19.10.06 у справі № 3/428ад з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали суду апеляційної інстанції виготовлено протягом п'ятиденного строку з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан», м. Червонопартизанськ Луганської області від 01.11.06 № 328-ОМ на постанову господарського суду Луганської області від 19.10.06 у справі № 3/428ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 19.10.06 у справі № 3/428ад залишити без змін.
Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова