Справа № 2-3939/11
2/435/856/2012
Іменем України
25 квітня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
при секретарі - Джемерчук О.В.
за участі позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу та відшкодування збитків, -
Позивач звернувся з даним позовом до відповідача, який згодом неодноразово доповнив та змінив, та у кінцевій редакції від 10.12.2012 року, на обґрунтування якого вказав, що 24.03.2008 року і відповідності з договором купівлі-продажу №65 від 24.03.2008 року, акту прийому-передачі № 65 та контрольному талону ОСОБА_3 купила у позивача меблі «Барон», при цьому вона оплатила їх вартість частково у розмірі 26854 грн. від загальної суми 56854 грн., на недостатню їй суму для купівлі у відповідності до заяви, позивач надав їй безпроцентну розстрочку платежу на придбання меблів у розмірі 30000 грн., яку вона повинна була сплачувати по 7500 грн. кожен місяць починаючи з 25.04.2008 року до 25 числа кожного місяця по 25 липня 2008 року (включно). ОСОБА_5 надала позивачу розписку в якій вказала про те, що вона є поручителем відповідачки при придбанні і погашенні нею процентної розстрочки платежу, який надав позивач. У квітні 2008 року відповідачка через свого представника, оплатила 2000 грн. Згідно розрахунку ціни позову (додається) сума втрат від інфляції за весь період прострочення складає 11 511, 52 грн.; сума 3% річних за весь час прострочення складає 3 663,79 грн. Крім того, позивачем зазначено, що ігнорування відповідачкою свого обов'язку по погашення заборгованості за меблі отриманні за договором купівлі-продажу №65, призвели до того, що позивач поніс значні втрати, оскільки ті кошти, які повинні були надходити від ОСОБА_6 він повинен був витрачати на закупівлю товару, оренду приміщення тощо. Внаслідок цього, позивач зазначив, що він вимушений був звернутись до ЗАТ «ХК БАНК» за кредитом для поповнення оборотних коштів та погашення заборгованості по орендній платі. Так, на підставі кредитного договору №371.980.08.13.М позивачу було надано кредит в розмірі 72 500, 00 грн. Відповідно до умов кредитного договору, позивач сплатив окрім суми кредиту, ще додатково 9458, 79 грн. процентів та 2900 грн. комісії за отримання кредиту. Згідно умов контракту №МК-8 від 01.01.2008р. укладеного між позивачем та ЗАТ «МЦ-5» (Росія), загальна сума на яку позивачу необхідно здійснювати закупівлі товару складає 20 000 000 руб. в рік. Свою чергу ці вказані кошти він розраховував отримати від продажу товару. Тому позивач вважав, що ОСОБА_3 позбавила його можливості користуватись грошовими коштами від продажу їй товару, і для того, щоб не порушити взяті на себе зобов'язання по контракту №МК-8 від 01.01.2008р. він повинен був взяти кредит для поповнення обігових коштів. Крім майнової шкоди позивач зазначив, що йому відповідачкою завдано і моральну шкоду, яку він оцінює в 20000 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач вказав, що зазнав душевних страждань в зв'язку з невиконанням зобов'язання взятого на себе відповідачкою згідно договору. Позивач змушений був витрачати свій час на звернення до суду, розшук фахівців для обчислення розміру збитків та звертатися за юридичною допомогою. Після вказаних вище позивачем обставин він не зміг у повному обсязі здійснювати підприємницьку діяльність, з'явились борги. З вини відповідачки позивач втратив спокій, було порушено його звичайний спосіб життя. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором купівлі-продажу №65 від 24.03.2008 року суму основного боргу у розмірі 28000 грн., суму витрат від інфляції у розмірі 11511,52 грн., суми 3% річних в розмірі 3663,79 грн., суми матеріальних збитків в розмірі 12 358, 79 грн. та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивач та його представник позов підтримали.
Відповідачка до суду подала письмові заперечення проти позову, які нею та представником були підтримані в судовому засіданні, та в яких заперечила проти решти позовних вимог, вказала, що позивачем при укладанні договору було порушено істотну умову договору, а саме не визначено сторонами порядок оплати платежів за товар. Відповідачка у підписаних нею письмових запереченнях проти позову зазначила, що мало місце прострочення кредитора і вона призупинила виконання свого зобов'язання внаслідок того, що позивач в порушення вимог ст.695 ЦК України не надав відповідачу ні рахунку-фактури, ні рахунку для здійснення оплати товару, що призвело до неможливості зі сторони відповідача виконати свої зобов'язання за договором. Отже відповідачка у підписаних нею письмових запереченнях проти позову зазначила про відсутність своєї вини у простроченні виконання свого зобов'язання. Заперечила також проти решти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, тому просила у позові відмовити.
В судовому засідання відповідачка та її представник, не зважаючи на одночасне підтримання своїх письмових заперечень, поданих раніше, позовні вимоги визнали частково, зазначивши, що згодні з сумою основного боргу, яка складає 27500 грн. При цьому відповідачка визнала в судовому засіданні, що свої зобов'язання по оплаті за придбаний товар у позивача вона не виконала через відсутність коштів, зміну у своєму житті, отримані за договором меблі вона не могла й повернути позивачу при його вимозі, тому що одразу по придбанні ці меблі були нею передані іншому її кредитору, якому вона заборгувала раніше. Про те, куди слід було сплатити решту коштів за товар, де розташований магазин вона знала, і нічого їй не заважало оплатити кошти особисто чи через представника, але такої можливості в неї не було. Потім вона допустила розтрату коштів на роботі, була засуджена за кримінальний злочин, відбувала покарання в колонії тощо.
Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №65 від 24.032008 року, акту прийому-передачі № 65 та контрольному талону від 24.03.2008 року ОСОБА_3 придбала у позивача меблі «Барон», сплативши їх вартість частково у розмірі 26854 грн., від загальної суми 56854 грн. На недостатню їй суму для купівлі у відповідності до заяви, позивач надав відповідачці безпроцентну розстрочку платежу на придбання вище вказаних меблів у розмірі 30000 грн., яку вона повинна була сплатити до 25 липня 2008 року (включно). Також було здійснено дисконт за виявлений дефект в сумі 500 грн.
07.04.2008 року відповідачка оплатила 2000 гривень із необхідних 7500 гри. за квітень 2008 року та звернулась до позивача з проханням перенести оплату по виплаті кредиту на 25.05.2008 року, запевнивши, що сплатить залишок суми за квітень у травні. Але зазначеної обіцянки відповідачка не виконала.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала та суму боргу не повернула. Сумою основного боргу за даним зобов'язанням таким чином є 27500 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути на відшкодування заборгованості за зобов'язання, що випливає з договору купівлі-продажу меблів від 24.03.2008 року суму основного боргу в розмірі 27500 грн., 3 відсотки річних в сумі 3598,36 грн. та суму інфляційних втрат в сумі 11305,95 грн.
Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідачки у якості відшкодування матеріальної шкоди, витрат позивача, який проводячи свою підприємницьку діяльність, укладаючи незабезпечені угоди та наражаючись на небезпеку не оплати або несвоєчасної оплати за зобов'язаннями, що є звичайними ризиками підприємницької діяльності, був вимушений брати банківські кредити щоб розрахуватися за своїми власними зобов'язаннями з іншими суб'єктами господарської діяльності, що також є нормальною, звичайною підприємницькою практикою, та моральної шкоди, яку йому заподіяно як фізичній особі - підприємцю, внаслідок невиконання відповідачкою своїх обов'язків, не можуть бути задоволені, адже не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому позивачі, у зв'язку із частковим задоволенням його позову слід присудити відшкодування сплаченого судового збору в сумі 310,97 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст ст. 7, 8,10, 11, 60, 88, 212- 218, ЦПК України, суд-
Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_1 відшкодування заборгованості за договором купівлі-продажу меблів від 24.03.2008 року №65 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот грн.), 3598,36 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім 36 грн.)- 3% річних, 11305,95 грн. (одинадцять тисяч триста п'ять грн. 95 коп.) інфляційних витрат, та на відшкодування судового збору 310,97 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд.
Суддя Бондар Я.М.