Провадження № 204/2486/13-к
№1-кп/204/135/13
16 квітня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-судді: Мащук В.Ю.,
при секретарі: Плохому Є.В.,
за участю прокурора: В'юркова О.М.,
за участю потерпілої: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянин України, українця, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:
- 23.01.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. ст. 190 ч. 1, 309 ч. 1, 70 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік із залу суду;
- 05.08.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк 1 місяць за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2008 року до 4 років 1 місяць позбавлення волі;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд -
01.03.2013 року близько 17:00 години ОСОБА_2, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, реалізовуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: мобільний телефон «Nokia Lumia 710», імеі: НОМЕР_1, вартістю 2346 гривень 3 копійки, який був оснащений захисною плівкою, вартістю 79 гривень, в якому знаходилась сім - карта мобільного зв'язку «Київстар» - вартістю 30 гривень, на рахунку якої було 20 гривень. Після цього ОСОБА_2 з місця пригоди зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 матеріальні збитки на суму 2346 гривень 3 копійки.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та пояснив суду, що в лютому 2013 року він через мережу Інтернет познайомився з ОСОБА_1 Приблизно на початку березня, точну дату не пам'ятає, приблизно о 14:00 годині вони з ОСОБА_1 зустрілися біля лікарні № 7 м. Дніпропетровська, де в неї на лікуванні знаходилася матір. Після лікарні в той же день вони з ОСОБА_1 приблизно о 15.00- 16.00 годині поїхали до ОСОБА_1 додому. В квартирі знаходилось двоє малолітніх дітей ОСОБА_1 В квартирі ОСОБА_1 він знаходився приблизно 1 годину. ОСОБА_2 бачив, що у ОСОБА_1 був при собі мобільний телефон Нокіа Люміа 710, в корпусі чорного кольору. Коли вони знаходились в квартирі, ОСОБА_1 поклала телефон в кімнаті на столі, що розташований біля стіни в глибині кімнати. Приблизно о 17:10 годині, побачивши, що ОСОБА_1 вийшла до кухні, він побачив телефон і в нього раптово виникло бажання забрати його, для того щоб продати. Діти в той час знаходилися на кухні. Він зрозумівши, що за ним ніхто не спостерігає, забрав телефон, поклав його до заднього карману джинс, та відразу пішов з квартири. ОСОБА_1 сказав, що вийде на вулицю покурити.
Викрадений телефон продав на наступний день на пл. Островського в м. Дніпропетровську, невідомому чоловіку за 650 гривень.
Крім повного визнання своєї вини ОСОБА_2 його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілої, вивченими та оголошеними матеріалами кримінального провадження:
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що в лютому 2012 року вона через мережу Інтернет познайомилась з ОСОБА_2 До березня 2013 вони з ОСОБА_2 не зустрічалася. 01.03.2013 року, коли її матір перебувала в лікарні, і її потрібно було транспортувати, ОСОБА_1 подзвонила ОСОБА_2, попросила допомогти в цьому, на що він погодився. ОСОБА_2 приїхав до лікарні, але її матір транспортували в іншу лікарню, і вони з ОСОБА_2 поїхали до неї додому. ОСОБА_2 перебував у квартирі протягом години, також в квартирі знаходились її діти . В той час, як ОСОБА_2 знаходився в неї у квартирі, вона неодноразово виходила до кухні мити посуд. Приблизно о 17:10 ОСОБА_1 пішла годувати дітей на кухню, діти були поруч, а ОСОБА_2 вийшов із квартири, і більше не повернувся. Вона запідозрила, що щось сталося, зайшла до кімнати перевірити, чи наявні на місці цінні речі та побачила, що відсутній її мобільний телефон «Nokia Lumia 710» у корпусі чорного-кольору, який вона нещодавно придбала за 2346,03 гривень, в якому знаходилася сім - карта мобільного зв'язку «Київстар», :вартістю 30 гривень, на рахунку якої знаходилося 20 гривень. Також на телефоні була наклеєна захисна плівка вартістю79 гривень. На момент знаходження у квартирі ОСОБА_2 телефон постійно лежав на спинці дивану.
Крім того вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується оголошеними та вивченими матеріалами кримінального провадження, в тому числі:
- протоколом огляду місця події від 01.03.2013 року, відповідно до якого об'єктом огляду є квартира за адресою: АДРЕСА_1 фото таблицею до нього (а.с.8-11);
- протоколом пред'явлення для впізнання особи по фотознімкам від 25.03.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на фотокартці вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка 01.03.2013 року вчинила крадіжку її мобільного телефону «Nokia Lumia 710» (а.с.23-24);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 26.03.2013 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 впіхззнав ОСОБА_2, як чоловіка, котрий на початку березня на пл. Островського м. Дніпропетровська продав йому мобільний телефон «Nokia Lumia 710» за 650 гривень (а.с.37-38);
- довідкою про вартість станом на 01.03. 2013 року сім-карти «Київстар», яка складає 30 гривень, та захисної плівки на екран телефону, яка складає 79 гривень (а.с.12);
- речовими доказами: гарантійним талоном з зазначенням імей НОМЕР_1, книга експлуатації телефону, чек № 215649 (28-30).
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Оцінюючи зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд знаходить, що вина ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення доказана в повному обсязі.
Суд приходить до висновку про те, що умисні дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше судимий (а.с.57,58-60,62), на обліках у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (а.с.63,66).
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, повне визнання своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів необхідним та достатнім є призначення покарання в вигляді позбавлення волі.
Враховуючи особу підсудного, ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.ст. 75, 76 КК України.
По даному кримінальному провадженню було заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 на відшкодування на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди завданої злочином у сумі 2346,03 гривень та на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.
Суд розглянувши даний цивільний позов, перевіривши докази на його обґрунтування, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання, якщо він в період 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину, і буде виконувати покладені на нього обов'язки.
На підставі п.3,4 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази:
- копії гарантійного талону з зазначенням імей НОМЕР_1, книги експлуатації телефону, чеку № 215649, які долучені в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження (28-30).
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану злочином у сумі 2346 (дві тисячі триста сорок шість) гривень 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану злочином у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Мащук В.Ю.