ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5576/13 23.04.13
За позовомДержавного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», Київська обл., м. Славутич
доПриватного акціонерного товариства «Макрохім», м. Київ
простягнення штрафних санкцій у розмірі 7 839,16 грн.
Суддя Жагорнікова Т.О.
Представники сторін:
від позивача:Стужна В.М., дов. №60-ЮВ від 10.10.2012 р.
від відповідача:не з'явився
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» (надалі - ДСП «Чорнобильська АЕС») звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Макрохім» (надалі - ПрАТ «Макрохім») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 839,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №12-1080-2 в порушення умов якого відповідач взятого на себе зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 7 839,16 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2013 р.
Представник позивача в судове засідання 23.04.2013 р. з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 23.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3 на яку було відправлено ухвалу суду, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №770466. Крім того, ухвалу суду від 26.03.2013 р. було отримано уповноваженим представником відповідача 10.04.2013 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №19953037, докази чого знаходяться у матеріалах справи.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
09.10.2012 p. між ДСП «Чорнобильська АЕС» (покупець) та ПрАТ «Макрохім» (постачальник) було укладено договір поставки товару №12-1080-2 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити та передати у власність покупцю на умовах даного договору товари, зазначені в п. 1.2, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно п. 1.2 Договору предметом поставки є наступний товар - «Прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин» (Аналізатор вмісту нафтопродуктів HORIBA OCMA-350 з обладнання для регенерації екстрагента - «Solvent Reclamer» HORIBA) згідно з специфікацією.
Сума договору становить 113 611,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 18 935,17 грн. (п. 3.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником до 15 листопада 2012 року.
Відповідно до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки (терміни), встановлені цим договором.
Згідно п. 11.1 Договору постачальник, до моменту укладення договору, вносить забезпечення виконання договору шляхом перерахування коштів у розмірі 3 408,33 грн. на п/рахунок 37116006001386 в ГУ ДКСУ в Київській обл., МФО 821018, код ЄДРПОУ 14310862, або у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії (гарантійний лист від банку). Строк дії банківської гарантії повинен бути не меншим 15 банківських днів з моменту завершення строку дії договору, тобто вона повинна залишатися чинною в строк не менше ніж до 29.12.2012 р.
У відповідності із п. 10.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 10.12.2012 р., а в частині гарантійних та фінансових зобов'язань - до повного виконання.
Як вбачається з матеріалів справи (банківська виписка з особового рахунку позивача) 27.12.2012 р. (платіжне доручення №8759) відповідачем на виконання вимог п. 11.1 Договору було перераховано на розрахунковий рахунок позивача договірне забезпечення у розмірі 3 408,33 грн.
14.12.2012 р. ПрАТ «Макрохім» на підставі видаткової накладної №МХ035423 поставило та передало, а ДСП «Чорнобильська АЕС» прийняло товар (аналізатор вмісту нафтопродуктів HORIBA OCMA-350 з обладнанням для генерації екстрагента - «Solvent Reclamer» HORIBA (або еквівалент) загальною вартістю 113 611,00 грн.
Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем поставка товару була здійснена з затримкою у зв'язку із чим ним на підставі п. 7.2 Договору було нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 11 247,49 грн. з них штраф у розмірі 7 952,77 грн. та пеня у розмірі 3 294,72 грн. за період з 16.11.2012 р. по 14.12.2012 р.
26.12.2012 р. ДСП «Чорнобильська АЕС» надіслало на адресу ПрАТ «Макрохім» претензію №5579/39/7-576 з вимогою сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 11 247,49 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав грошових коштів у розмірі 11 247,49 грн. не сплатив.
Пунктом 11.5 Договору встановлено, що у випадку нарахування штрафних санкцій згідно п. 7.2 договору, договірне забезпечення повертається за мінусом нарахованих штрафних санкцій.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 7 839,16 грн. (3 294,72 грн. + 7 952,77 грн. = 11247,49 грн. - 3 408,33 грн. (забезпечувальний платіж) = 7839,16 грн.) розрахунок якого здійснено наступним чином:
Загальна вартість товару за Договором (грн.)Дата до якої зобов'язання мало бути виконанеПеріод прострочки виконання зобов'язанняКількість днів прострочкиПеня 0,1% вартості товару за кожен день прострочення (грн.)Штраф 7% за прострочення виконання зобов'язання понад встановлену Договором кількість днівЗагальна сума штрафних санкцій (грн.)Сума договірного забезпечення зарахованого як часткове погашення штрафних санкцій
113 611,0015.11.201216.11.2012 - 14.12.2012293 294,727 952,7711 247,493 408,33
Сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача (грн.)7 839,16
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором №12-1080-2 від 09.10.2012 р.
Договір №12-1080-2 від 09.10.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із п. 5.1 Договору відповідач зобов'язався поставити визначений в п. 1.2 Договору товар у строк до 15.11.2012 р.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.1 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором настав з 15.11.2012 р.
Всупереч зазначеним договірним умовам відповідачем зобов'язання було виконано з порушенням строку, що підтверджується видатковою накладною №МХ035423 від 14.12.2012 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого зобов'язання з поставки товару не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з Статуту позивача, він заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Уповноваженого органу управління) та підпорядкований йому, а отже на господарські відносини з позивачем поширюються положення ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за державні кошти постачальник сплачує покупцю штрафні санкції: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставлених товарів.
Тобто, сторонами в Договорі погоджено інший строк по спливу якого у відповідача виникає зобов'язання з відшкодування штрафних санкцій.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ДСП «Чорнобильська АЕС» про стягнення Приватного акціонерного товариства «Макрохім» штрафних санкцій у розмірі 7 839,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Макрохім» (01133, м. Київ, вул. Верхня, 3; ідентифікаційний код 24720905) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї гвардійської дивізії, 7/1; ідентифікаційний код 14310862) штрафних санкцій у розмірі 7 839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 25.04.2013 р.
Суддя Т.О. Жагорнікова