Справа № 362/1131/13-ц
Провадження № 2/362/1013/13
16.04.2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
при секретарі - Іщенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовучи свої позовні вимоги тим, що 28.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №105.41710, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у розмірі 65000,00 гривень з розрахунку 30% річних на строк 18 місяців. Окрім того, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитний договір №105.41710 від 28.01.2011 року, позивач 28 січня 2011 року уклав договір поруки №193946-ДП з ОСОБА_2.
На думку позивача, позичальник ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору
Позивач вважає, що станом на 11.02.2013 року за кредитним договором №105.41710 від 28.01.2011 року прострочена заборгованість становить 114672,15 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяву про розгляд справи без її участі не надсилали.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 28.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №105.41710, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредитні кошти у розмірі 65000,00 гривень з розрахунку 30% річних на строк 18 місяців (а.с. 10-12).
Відповідно до Договору поруки №193946-ДП1 від 28 січня 2011 року ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ «ПроКредит Банк» за виконання зобов'язання за кредитним договором №105.41710 від 28.01.2011 року (а.с. 15-16).
03 березня 2012 року відповідачу ОСОБА_1 надсилалася досудова вимога №411 про повне дострокове погашення кредиту (а.с. 13).
03 березня 2012 року ОСОБА_2 надсилалася вимога №413 про виконання зобов'язань за договором поруки (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №105.41710 від 28 січня 2011 року, заборгованість складає 114672,15 гривень, в тому числі: борг за капіталом - 36379,21 гривень, борг по процентах - 1906,06 гривень, пеня - 76386,88 гривень(а.с.8-9).
Відповідно до Квитанції №164394011/173907203/481999779/7500 від 14 січня 2013 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість в розмірі 1500,00 гривень.
Відповідно до Квитанції №168589738/178428444/494620079/5981 від 28 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість в розмірі 1000,00 гривень.
Відповідно до Квитанції №171641906/181683754/503565394/7669 від 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість в розмірі 1500,00 гривень.
Відповідно до Квитанції №172639685/182779912/506660162/5981 від 12 квітня 2013 року ОСОБА_1 сплатила заборгованість в розмірі 3000,00 гривень.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 546, 549, 551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ «ПроКредит Банк» за виконання ОСОБА_1 її обов'язків відповідно до наданого їй кредиту, а також те, що відповідач ОСОБА_1 не належним чином виконує свої обов'язки перед кредитором, однак намагається сплатити кредит, про що свідчать надані квитанції про сплату в сумі 7000,00 гривень, однак станом на сьогодні зобов'язання не виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим ще наявна заборгованість, через що позивачу завдано матеріальну шкоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме в розмірі 107672 гривень 15 коп.
Що стосується позовних вимог в частині забезпечення позову шляхом заборони відповідачам відчужувати належне їм нерухоме та рухоме майно, та з метою виявлення такого майна, рахунків у банках, які належать відповідачам, а також джерел їх доходів, шляхом направлення запитів в Державну реєстраційну службу, ДАІ, Управління земельних ресурсів та Державну податкову адміністрацію, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки позивачем не надано суду належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Позовні вимоги в частині відшкодування витрат судового збору в розмірі 1146 грн. 72 коп. підлягають до задоволення, оскільки, згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 553, 554, 611, 612, 623, 1054 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212- 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором позики №105.41710 від 28.01.2011 року в розмірі 107672 гривень 15 коп.
Стягнути з солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1146 грн. 72 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М. Ковбель